Цей Закон визначає правові засади функціонування судової влади в Україні: організацію судової влади та здійснення правосуддя, систему судів загальної юрисдикції, систему органів, відповідальних за належний рівень суддівського корпусу, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також статус професійного судді, народного засідателя, присяжного і регулює відносини, пов’язані із забезпеченням незалежності судді, встановлює порядок призначення (обрання) судді, кваліфікаційної атестації, притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з посади, а також встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та суддів, регулює інші питання судоустрою та статусу суддів.

Розділ I. Засади організації судової влади та здійснення правосуддя

Стаття 1. Судова влада

1. Судова влада в Україні відповідно до засад поділу державної влади здійснюється судами виключно на підставах, у межах та в порядку, передбачених Конституцією і законами України.

2. Судову владу реалізовують професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

3. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Стаття 2. Завдання суду

1. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Стаття 3. Система судів України

1. Систему судів України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

3. Система судів забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

5. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

Стаття 4. Законодавство про судоустрій і статус суддів

1. Судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Стаття 5. Здійснення правосуддя виключно судами

1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

2. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть відповідальність, установлену законом.

3. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.

Стаття 6. Самостійність судів

1. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу, тиску, втручання. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

2. Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду судом конкретних справ не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.

3. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди їх авторитету чи впливу на безсторонність суду забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

4. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування відповідно до цього Закону.

Стаття 7. Право на судовий захист

1. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

2. Для забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду справ, а також правосудності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

3. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

4. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

Стаття 8. Право на повноважний суд

1. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

2. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді, учасників судового процесу, суддів, які обіймають адміністративні посади, чи будь-яких інших осіб.

Розподіл судових справ між суддями здійснюється через систему автоматичного розподілу судових справ, що будується на принципі черговості надходження справ з урахуванням спеціалізації суддів та їх навантаженості.

Розподіл судових справ між суддями в інший спосіб забороняється. Голова суду несе персональну відповідальність за забезпечення дотримання в суді порядку розподілу судових справ між суддями.

3. Розгляд справи складом суду, який одержав справу з порушенням установленого порядку розподілу справ, є підставою для скасування судового рішення в порядку, встановленому процесуальним законом.

Стаття 9. Рівність перед законом і судом

1. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Стаття 10. Правова допомога в реалізації права на справедливий суд

1. Кожен має право на правову допомогу.

2. Для надання правової допомоги в Україні діє адвокатура. У випадках, установлених законом, правову допомогу надають також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У випадках, визначених законом, правова допомога надається безоплатно.

Стаття 11. Гласність і відкритість судового процесу

1. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Кожен, хто не є стороною у справі, має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

2. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених процесуальним законом. Учасники судового процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відеозапису, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускається за рішенням суду, винесеним у порядку, встановленому процесуальним законом.

3. Розгляд справи в закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

4. У ході розгляду справи перебіг судового процесу фіксується технічними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.

Стаття 12. Мова судочинства

1. Судочинство в Україні провадиться державною мовою.

2. Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.

3. Особи, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право користуватися в судовому процесі рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Стаття 13. Обов'язковість судових рішень

1. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

2. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об‘єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

3. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законами України, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

4. Невиконання судових рішень має наслідком відповідальність, установлену законом.

Стаття 14. Право на оскарження судового рішення

1. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 15. Одноособовий та колегіальний розгляд справ

1. Справи в судах розглядаються професійним суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією професійних суддів, а також за участю народних засідателів чи судом присяжних.

2. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Стаття 16. Символи судової влади

1. Символами судової влади є державні символи України - Державний Герб України і Державний Прапор України.

2. Суддя здійснює правосуддя в мантії з суддівським знаком. Зразки мантії та суддівського знака затверджуються Державною судовою адміністрацією України.

Розділ II. Суди загальної юрисдикції

Глава 1. Організаційні засади системи судів загальної юрисдикції

Стаття 17. Види судів загальної юрисдикції

1. Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

2. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

3. Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

визначенням системи судів виключно Конституцією України та законами України;

єдиним, визначеним законом, статусом суддів;

здійсненням правосуддя судами з обов’язковим дотриманням правил судочинства, визначених законом;

обов’язковістю виконання на території України судових рішень, що набрали законної сили;

фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Стаття 18. Спеціалізація судів загальної юрисдикції

1. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справ.

2. У судах загальної юрисдикції зборами суддів запроваджується спеціалізація суддів з розгляду окремих категорій справ у порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 19. Порядок утворення судів

1. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України. До подання Голови Державної судової адміністрації України додається висновок голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

2. Місцезнаходження, територіальна юрисдикція і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності, спеціалізації та інстанційності.

3. Підставою для утворення чи ліквідації суду є об’єктивна необхідність у забезпеченні доступності правосуддя, зумовлена зміною визначеної цим Законом системи судів або адміністративно-територіального устрою.

4. Кількість суддів у суді визначається та може змінюватися Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України з урахуванням обсягу роботи суду. До подання Голови Державної судової адміністрації України додається висновок голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Стаття 20. Порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення їх з цих посад

1. Адміністративними посадами в суді є посади голови суду, заступника (першого заступника) голови суду.

2. Судді місцевих, апеляційних та вищих спеціалізованих судів призначаються на адміністративні посади строком на три роки з числа суддів відповідного суду і звільняються з посади Президентом України за поданням Вищої ради юстиції.

Подання Вищої ради юстиції про призначення судді на адміністративну посаду вноситься на підставі рекомендацій, що мають надаватися зборами суддів відповідного суду, головою відповідного суду вищої інстанції, на конкурсній основі.

Подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів місцевих та апеляційних судів з адміністративних посад вноситься на підставі рішення Дисциплінарної комісії суддів України про неналежне здійснення суддею адміністративних повноважень.

Подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів вищих спеціалізованих судів з адміністративних посад вноситься на підставі рішення Вищої ради юстиції про неналежне здійснення суддею адміністративних повноважень.

3. При вирішенні питання про призначення судді на адміністративну посаду Вища рада юстиції оцінює його досягнення в роботі, рівень професійних знань, чесність, результативність роботи, організаторські здібності, моральні якості.

При наявності двох і більше кандидатів, висунутих на адміністративну посаду, Вища рада юстиції визначає та включає до подання одну з рекомендованих кандидатур на конкурсній основі.

4. Голова Верховного Суду України обирається на посаду за поданням Президента України строком на три роки з числа суддів цього суду і звільняється з цієї посади Пленумом Верховного Суду України. Заступник (заступники) Голови Верховного Суду України обирається на посаду строком на три роки з числа суддів цього суду і звільняється з цієї посади Пленумом Верховного Суду України.

5. Суддя не може займати посаду голови суду більш ніж два строки підряд.

6. Без подання Вищої ради юстиції голова місцевого суду та його заступник, голова апеляційного суду та його заступник, голова вищого спеціалізованого суду та його заступник не призначаються на посаду і не звільняються з посади.

У разі якщо голова місцевого суду та його заступник, голова апеляційного суду та його заступник, голова вищого спеціалізованого суду та його заступник не призначаються на посаду і не звільняються з посади Президентом України у 30-денний строк з дати надходження подання Вищої ради юстиції, Вища рада юстиції самостійно приймає рішення про призначення або звільнення відповідного кандидата невідкладно.

7. Перебування судді на адміністративній посаді в суді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.

8. Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який призначено (обрано) суддю на адміністративну посаду в суді, припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді.

Глава 2. Місцеві суди

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

1. У системі судів загальної юрисдикції діють місцеві суди як суди першої інстанції в цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах.

2. Місцевими судами є:

1) дільничні суди - районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди;

2) окружні суди - окружні господарські суди, окружні цивільні суди, окружні адміністративні суди та окружні кримінальні суди, що утворюються в округах указом Президента України в порядку, встановленому цим Законом.

3. Територіальна юрисдикція місцевих судів визначається Президентом України під час їх утворення.

4. Місцевий суд складається не менш як з трьох суддів місцевого суду, зі складу яких обирається голова суду. У разі якщо кількість суддів у місцевому суді перевищує сім, в такому суді обирається заступник голови суду, а якщо кількість суддів у місцевому суді перевищує п’ятнадцять, у складі такого суду може бути обрано більше одного заступника голови суду.

5. У випадках, передбачених процесуальним законом, у місцевих судах можуть утворюватися колегії. Склад колегії обирається зборами суддів строком на один рік, після чого підлягає зміні.

6. У найменуванні місцевого суду використовується назва населеного пункту за місцезнаходженням суду.

Стаття 22. Повноваження місцевого суду

1. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

2. Місцеві дільничні суди розглядають цивільні, адміністративні, кримінальні та інші справи, віднесені до їх підсудності.

3. Окружні господарські суди розглядають справи, пов'язані з приватноправовими відносинами у сфері господарювання, віднесені до їх підсудності.

4. Окружні цивільні суди розглядають справи, пов’язані з приватноправовими відносинами, віднесені до їх підсудності.

5. Окружні адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з публічно-правовими відносинами, віднесені до їх підсудності.

6. Окружні кримінальні суди розглядають кримінальні справи, віднесені до їх підсудності. В окружних кримінальних судах для розгляду окремих категорій справ утворюються суди присяжних.

7. Місцеві суди направляють до Верховного Суду України пропозиції щодо необхідності внесення змін до законів України.

Стаття 23. Суддя місцевого суду

1. Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Стаття 24. Голова місцевого суду

1. Голова місцевого суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду, представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами, установами та організаціями;

2) визначає адміністративні обов’язки та повноваження заступника (заступників) голови суду;

3) здійснює загальне керівництво діяльністю суду;

4) приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, у тому числі керівника апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

5) видає відповідний наказ на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи звільнення судді з посади;

6) повідомляє в десятиденний строк Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність у суді вакантних або тимчасово вакантних посад;

7) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

8) контролює ведення судової статистики та організовує вивчення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

9) забезпечує дотримання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів відповідного суду;

10) здійснює повноваження судді відповідного суду;

11) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

2. Голова місцевого суду має заступника (заступників). Заступник (заступники) голови місцевого суду бере участь в організації діяльності суду відповідно до визначеного головою місцевого суду розподілу адміністративних обов’язків та повноважень. У разі відсутності голови місцевого суду виконання його адміністративних обов’язків і повноважень здійснюється заступником відповідно до встановленого головою місцевого суду порядку, а в разі відсутності заступника голови місцевого суду адміністративні обов’язки і повноваження здійснює найстаршій за віком суддя.

Глава 3. Апеляційні суди

Стаття 25. Види і склад апеляційних судів

1. У системі судів загальної юрисдикції діють апеляційні суди як суди апеляційної інстанції в цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справах.

2. Апеляційними судами є: апеляційні адміністративні суди, апеляційні господарські суди, апеляційні цивільні суди, апеляційні кримінальні суди, що утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

3. До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду і два його заступники.

4. У складі апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної судової юрисдикції.

5. У складі апеляційного суду можуть утворюватися спеціалізовані колегії суддів з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

Склад колегії обирається зборами суддів за рекомендацією президії апеляційного суду строком на один рік, після чого підлягає зміні.

6. В апеляційних судах для ефективного вирішення організаційних питань діяльності апеляційного суду та місцевих судів відповідного апеляційного округу діє президія апеляційного суду. Порядок формування складу та повноваження президії апеляційного суду встановлюються цим Законом.

7. У найменуванні апеляційного суду використовується назва населеного пункту за місцезнаходженням суду.

Стаття 26. Повноваження апеляційних судів

1. Апеляційні суди:

1) розглядають справи відповідної судової юрисдикції в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом;

2) аналізують судову статистику;

3) вивчають і узагальнюють судову практику;

4) направляють до Верховного Суду України пропозиції щодо необхідності внесення змін до законів України;

5) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

Стаття 27. Суддя апеляційного суду

1. Суддею апеляційного суду може бути громадянин України, який має стаж роботи на посаді судді не менш як п‘ять років.

2. Суддя апеляційного суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Стаття 28. Голова апеляційного суду

1. Голова апеляційного суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду, представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами, установами та організаціями;

2) визначає адміністративні обов’язки та повноваження заступників голови суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду;

4) видає відповідний наказ на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи звільнення судді з посади;

5) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, у тому числі керівника апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

6) повідомляє в десятиденний строк Вищу кваліфікаційну комісію України про наявність у суді вакантних або тимчасово вакантних посад;

7) вносить на затвердження зборів суддів відповідного суду персональний склад судових палат;

8) забезпечує виконання рішень зборів суддів апеляційного суду;

9) контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

10) забезпечує дотримання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів відповідного суду;

11) здійснює повноваження судді відповідного суду;

12) подає рекомендації до Вищої ради юстиції щодо призначення суддів місцевих судів на адміністративні посади та звільнення з таких посад;

13) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

2. Голова апеляційного суду має двох заступників. Заступники голови апеляційного суду беруть участь в організації діяльності суду відповідно до визначеного головою апеляційного суду розподілу адміністративних обов’язків та повноважень. У разі відсутності голови апеляційного суду виконання його адміністративних обов’язків і повноважень здійснюється заступником відповідно до встановленого головою апеляційного суду порядку, а в разі відсутності заступника голови апеляційного суду адміністративні обов’язки і повноваження здійснює найстарший за віком суддя.

Стаття 29. Заступники голови апеляційного суду

1. Заступники голови апеляційного суду беруть участь в організації роботи суду, здійснюють організаційне керівництво роботою структурних підрозділів відповідно до визначеного головою апеляційного суду розподілу адміністративних обов’язків і повноважень.

Стаття 30. Президія апеляційного суду

1. До складу президії апеляційного суду входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний та персональний склад яких визначається рішенням зборів суддів цього суду. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

2. Президія апеляційного суду:

1) розглядає питання організації діяльності суду, судових палат та апарату суду;

2) заслуховує інформацію голів судових палат щодо діяльності судових палат;

3) розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, затверджує відповідні рекомендації;

4) розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду та опрацьовує пропозиції щодо його поліпшення;

5) заслуховує інформацію голів місцевих судів щодо організації діяльності цих судів, пропозиції щодо її поліпшення;

6) здійснює інші передбачені законом повноваження.

3. Засідання президії апеляційного суду проводяться не рідше одного разу на місяць. Засідання президії є повноважним, якщо на засіданні присутні не менше двох третин її складу. Постанови президії приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, які брали участь у засіданні, і підписуються головою суду чи його заступником, який головував на засіданні.

Глава 4. Вищі спеціалізовані суди

Стаття 31. Види і склад вищих спеціалізованих судів

1. У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справах. У виняткових випадках, визначених процесуальним законом, вищі суди можуть діяти і як суди першої та апеляційної інстанцій.

2. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий цивільний суд України, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий кримінальний суд України.

3. До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду, його перший заступник і два заступники.

4. У вищому спеціалізованому суді утворюються спеціалізовані судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної судової юрисдикції згідно з цим Законом.

5. У складі відповідних судових палат можуть утворюватися спеціалізовані колегії суддів з розгляду окремих категорій справ у межах спеціалізації судової палати.

Склад колегії обирається зборами суддів за рекомендацією президії вищого спеціалізованого суду строком на один рік, після чого підлягає зміні.

6. У вищому спеціалізованому суді для вирішення організаційних питань діє президія суду у складі голови суду, його першого заступника, заступників, голів палат, а також суддів даного суду, обраних до складу президії відповідно до цього Закону.

7. Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду.

8. Вищі спеціалізовані суди знаходяться у місті Києві.

Стаття 32. Повноваження вищого спеціалізованого суду

1. Вищий спеціалізований суд:

1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку;

2) розглядає справи відповідної судової юрисдикції у виняткових випадках, визначених процесуальним законом;

3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

4) дає відповідним судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції з метою забезпечення однакового застосування норм права в судовій практиці;

5) направляє до Верховного Суду України пропозиції щодо необхідності внесення змін до законів України;

6) звертається до Пленуму Верховного Суду України з пропозицією стосовно внесення конституційного подання до Конституційного Суду України про визнання законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (їх окремих положень) неконституційними, а також про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України;

7) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Стаття 33. Суддя вищого спеціалізованого суду

1. Суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України, який має стаж роботи на посаді судді не менш як сім років.

Суддя вищого спеціалізованого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Стаття 34. Голова вищого спеціалізованого суду

1. Голова вищого спеціалізованого суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду, представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами, установами та організаціями, а також з органами влади інших держав та міжнародними організаціями;

2) визначає адміністративні повноваження заступника голови суду;

3) контролює ефективність діяльності апарату суду, присвоює працівникам апарату ранги державних службовців у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

4) видає відповідний наказ на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи звільнення судді з посади;

5) повідомляє в десятиденний строк Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність у суді вакантних або тимчасово вакантних посад;

6) вносить відповідно до цього Закону пропозиції щодо утворення відповідних місцевих та апеляційних судів, зміни їх територіальної юрисдикції чи кількісного складу;

7) скликає пленум вищого спеціалізованого суду, вносить на його розгляд питання та головує на його засіданнях;

8) інформує Пленум Верховного Суду України про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

9) забезпечує виконання рішень зборів суддів вищого спеціалізованого суду;

10) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення та узагальнення судової практики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

11) забезпечує дотримання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів відповідного суду;

12) здійснює повноваження судді відповідного суду;

13) подає рекомендації до Вищої ради юстиції щодо призначення суддів місцевих та апеляційних судів на адміністративні посади та звільнення з таких посад;

14) організовує роботу президії вищого спеціалізованого суду, вносить на її розгляд питання та головує на її засіданнях;

15) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;

16) виконує рішення зборів суддів вищого спеціалізованого суду та звітує про результати їх виконання перед зборами суддів цього суду;

17) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова вищого спеціалізованого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

2. У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду виконання його адміністративних обов’язків і повноважень здійснюється першим заступником або заступником голови відповідно до встановленого головою вищого спеціалізованого суду порядку, а в разі відсутності заступника голови вищого спеціалізованого суду адміністративні обов’язки і повноваження здійснює найстарший за віком суддя.

Стаття 35. Заступники голови вищого спеціалізованого суду

1. Перший заступник та заступники голови вищого спеціалізованого суду здійснюють адміністративні повноваження, визначені головою суду.

Стаття 36. Судові палати вищого спеціалізованого суду.

1. Судові палати вищого спеціалізованого суду:

1) розглядають справи, віднесені до їх відання, в порядку, встановленому законом;

2) аналізують судову статистику та вивчають судову практику;

3) готують проекти постанов пленуму вищого спеціалізованого суду щодо надання роз’яснень з метою однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції з питань спеціалізації палати;

4) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

2. Судова палата вищого спеціалізованого суду України утворюється наказом голови вищого спеціалізованого суду за рішенням пленуму вищого спеціалізованого суду. Склад судової палати вищого спеціалізованого суду формується президією вищого спеціалізованого суду за поданням голови цього суду в порядку, передбаченому цим Законом. Судову палату вищого спеціалізованого суду очолює голова судової палати, який обирається відкритим голосуванням більшістю голосів суддів відповідної палати.

Стаття 37. Президія вищого спеціалізованого суду.

1. До президії вищого спеціалізованого суду входять голова вищого спеціалізованого суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визначається пленумом вищого спеціалізованого суду. Судді обираються до складу президії зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

2. Президія вищого спеціалізованого суду:

1) розглядає питання організації діяльності суду, судових палат;

2) заслуховує інформацію голів судових палат про діяльність судових палат;

3) розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, затверджує відповідні рекомендації;

4) розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду і опрацьовує пропозиції щодо його поліпшення;

5) заслуховує інформацію голів апеляційних та місцевих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів, пропозиції щодо її поліпшення;

6) опрацьовує пропозиції щодо чисельності суддів у відповідних спеціалізованих місцевих та апеляційних судів;

7) надає методичну допомогу апеляційним та місцевим судам для забезпечення правильного застосування ними законодавства;

8) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Засідання президії вищого спеціалізованого суду проводяться не рідше одного разу на два місяці. Засідання президії є повноважним за присутності не менше двох третин її складу. Постанови президії приймаються відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, і підписуються головою суду чи його заступником, який головував на засіданні.

Стаття 38. Пленум вищого спеціалізованого суду

1. Пленум вищого спеціалізованого суду діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної спеціалізованої юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень цим Законом.

2. Пленум вищого спеціалізованого суду:

1) надає відповідним судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції;

2) затверджує склад Науково-консультативної ради при вищому спеціалізованому суді та положення про неї; затверджує склад редакційної колегії офіційного друкованого органу вищого спеціалізованого суду;

3) заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ;

4) приймає рішення про звернення до Пленуму Верховного Суду України з пропозицією стосовно внесення конституційного подання до Конституційного Суду України про визнання законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (їх окремих положень) неконституційними, а також про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) приймає рішення про звернення до Верховного Суду України щодо необхідності внесення змін до законів України.

6) приймає рішення про утворення судових палат вищого спеціалізованого суду;

7) розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

3. Пленум вищого спеціалізованого суду скликає голова вищого спеціалізованого суду чи заступник голови вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не рідше одного разу на три місяці. Про день і час його скликання учасники Пленуму повідомляються не пізніше як за десять днів до засідання. У такий саме строк надсилаються матеріали щодо питань, які вносяться на розгляд Пленуму.

4. Засідання Пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму.

5. На засідання Пленуму можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

6. Пленум вищого спеціалізованого суду приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів членів Пленуму. Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду підписуються головуючим на засіданні Пленуму та секретарем Пленуму і публікуються в офіційному друкованому органі вищого спеціалізованого суду.

7. Порядок роботи Пленуму вищого спеціалізованого суду встановлюється цим Законом та прийнятим відповідно до нього Регламентом Пленуму вищого спеціалізованого суду.

8. Секретар Пленуму вищого спеціалізованого суду організовує роботу секретаріату Пленуму, підготовку засідань Пленуму, забезпечує ведення протоколу та контролює виконання постанов, прийнятих Пленумом вищого спеціалізованого суду.

Стаття 39. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган вищого спеціалізованого суду

1. Науково-консультативна рада утворюється при вищому спеціалізованому суді для опрацювання питань, пов'язаних з підготовкою наукового обґрунтування роз'яснень законодавства, а також для надання висновків щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів та з інших питань, пов'язаних з необхідністю наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду.

2. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом вищого спеціалізованого суду.

3. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики, рішення з організаційних питань діяльності вищого спеціалізованого суду та відповідних судів, інші матеріали.

Глава 5. Верховний Суд України

Стаття 40. Верховний Суд України - найвищий судовий орган

1. Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

2. Верховний Суд України:

1) переглядає судові рішення вищих спеціалізованих судів у зв’язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку;

2) надає судам роз'яснення з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні судових справ;

3) надає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

4) звертається до Конституційного Суду України у разі виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

5) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

6) вирішує у межах своїх повноважень питання, що випливають з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у зносинах із судами іноземних держав;

7) на основі аналізу судової статистики та узагальнення судової практики вносить суб'єктам права законодавчої ініціативи пропозиції щодо змін до законів України, а також вносить до органів державної влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо змін до їх нормативно-правових актів;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Стаття 41. Склад Верховного Суду України

1. До складу Верховного Суду України входять шістнадцять суддів, обраних безстроково, - по чотири судді від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, господарської, адміністративної, кримінальної), які мають стаж суддівської діяльності не менше десяти років. Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України, який має заступника (заступників).

2. Пленум Верховного Суду України є колегіальним судовим органом, який діє для вирішення питань, визначених Конституцією України та цим Законом. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного Суду України визначаються відповідно до цього Закону.

3. При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада, статус якої визначається цим Законом.

4. Верховний Суд України має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.

5. Верховний Суд України знаходиться у місті Києві.

Стаття 42. Суддя Верховного Суду України

1. Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який має стаж роботи на посаді судді не менш як десять років.

1. Суддя Верховного Суду України:

1) здійснює судочинство в порядку, встановленому законом;

2) бере участь у розгляді питань, що вносяться на засідання Пленуму Верховного Суду України;

3) аналізує судову практику, вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її поліпшення та вдосконалення законодавства;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Стаття 43. Голова Верховного Суду України

1. Голова Верховного Суду України:

1) представляє Верховний Суд України як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами, установами та організаціями, а також з органами влади інших держав та міжнародними організаціями;

2) організовує діяльність Верховного Суду України, визначає адміністративні обов’язки і повноваження заступника (заступників) Голови Верховного Суду України;

3) у разі необхідності скликає Пленум Верховного Суду України;

4) видає відповідний наказ на підставі акта про обрання суддею Верховного Суду України або звільнення судді з посади;

5) повідомляє в десятиденний строк Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність у Верховному Суді України вакантних або тимчасово вакантних посад;

6) вносить подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про проведення кваліфікаційної атестації суддів Верховного Суду України;

7) здійснює контроль за діяльністю апарату Верховного Суду України, присвоює працівникам апарату ранги державних службовців у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

8) інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;

9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Голова Верховного Суду України з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

2. У разі відсутності Голови Верховного Суду України його адміністративні повноваження здійснює заступник Голови Верховного Суду України, а за відсутності заступника адміністративні обов’язки і повноваження здійснює найстарший за віком суддя.

Стаття 44. Порядок обрання Голови Верховного Суду України

1. Голова Верховного Суду України обирається на посаду строком на три роки з числа суддів Верхоіного Суду України і звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосування. Голова Верховного Суду України вважається обраним, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу Пленуму.

2. Пленум Верховного Суду України щодо обрання Голови Верховного Суду України скликається не пізніше одного місяця з дня припинення повноважень попереднього Голови Верховного Суду України.

3. Процедура обрання Голови Верховного Суду України та звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, що затверджується Пленумом. Не допускається зміна регламентної процедури менше ніж за шість місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України.

Стаття 45. Заступник Голови Верховного Суду України

1. Заступник (заступники) Голови Верховного Суду України здійснює адміністративні обов’язки і повноваження, визначені Головою Верховного Суду України суду.

Заступник (заступники) Голови Верховного Суду України з питань, що належать до його повноважень відповідно до встановленого розподілу обов'язків, дає доручення, а у випадку здійснення ними обов’язків і повноважень Голови Верховного Суду України видає накази та розпорядження.

2. Кількість заступників Голови Верховного Суду України визначається Пленумом Верховного Суду України.

3. Заступник (заступники) Голови Верховного Суду України обирається на посаду з числа суддів Верховного Суду України строком на три роки та звільняється з посади Пленумом Верховного Суду України. Рішення про обрання на посаду заступника (заступників) Голови Верховного Суду України приймається шляхом таємного голосування у строк не пізніше трьох місяців з дня утворення відповідної вакантної посади. Заступник (заступники) Голови Верховного Суду України може бути обраний на посаду повторно.

4. Заступник (заступники) Голови Верховного Суду України може бути достроково звільнений з посади у порядку, встановленому Регламентом Пленуму Верховного Суду України.

Стаття 46. Пленум Верховного Суду України

1. Пленум Верховного Суду України є колегіальним судовим органом, повноваження якого визначаються Конституцією України та цим Законом. До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України.

2. Пленум Верховного Суду України:

1) здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) обирає на посаду та звільняє з посади шляхом таємного голосування Голову Верховного Суду України, його заступника (заступників) у порядку, встановленому цим Законом;

3) призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України та звільняє з посади секретаря Пленуму Верховного Суду України;

4) надає судам роз'яснення з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції; у разі необхідності змінює, доповнює і визнає нечинними надані роз’яснення;

5) приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;

6) надає висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

7) на основі аналізу судової статистики та узагальнення судової практики вносить суб'єктам законодавчої ініціативи пропозиції щодо змін до законів України, а також вносить до органів державної влади та до органів місцевого самоврядування пропозиції щодо змін до їх нормативно-правових актів;

8) затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України;

9) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

3. Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу Пленуму.

Порядок врахування правових позицій, викладених у роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України, при вирішенні судами справ встановлюється процесуальним законом.

4. На засідання Пленуму можуть бути запрошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації тощо, крім випадків здійснення Пленумом судочинства.

5. Пленум Верховного Суду України скликає Голова Верховного Суду України чи заступник Голови Верховного Суду України в разі необхідності розгляду питань, віднесених до повноважень Пленуму, крім випадків здійснення судочинства, або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу Верховного Суду України, але не рідше одного разу на місяць. Про день і час скликання Пленуму та питання, що вносяться на його розгляд, учасники засідання Пленуму повідомляються не пізніш як за десять днів до засідання.

6. Засідання Пленуму веде Голова Верховного Суду України, а в разі його відсутності - заступник Голови Верховного Суду України відповідно до Регламенту Пленуму Верховного Суду України.

7. Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється цим Законом та затвердженим відповідно до нього Регламентом Пленуму Верховного Суду України.

8. Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови. Постанови Пленуму Верховного Суду України підписуються головуючим та усіма суддями, які брали участь у його засіданні, і публікуються в офіційному друкованому органі Верховного Суду України.

Стаття 47. Науково-консультативна рада та офіційний друкований орган Верховного Суду України

1. Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді України з числа висококваліфікованих фахівців у галузі права для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховного Суду України стосовно роз'яснення законодавства, надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Верховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забезпечення.

2. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Верховного Суду України.

3. Верховний Суд України має офіційний друкований орган, в якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

Розділ ІІI. Професійні судді, народні засідателі, присяжні

Глава 1. Загальні положення про статус судді

Стаття 48. Суддя - носій судової влади

1. Професійний суддя та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади.

Стаття 49. Незалежність судді

1. Судді у професійній діяльності є незалежними і керуються у своїй діяльності підкоряються лише Конституцією України та законами України. Здійснення тиску, втручання у професійну діяльність суддів та вплив на суддів у будь-який інший спосіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків, схилити їх до винесення неправосудного рішення або вчинення інших діянь, несумісних зі статусом судді, забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

2. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

3. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради суддів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді у порядку, встановленому законом, та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

4. Незалежність судді забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю судді;

3) незмінюваністю професійного судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) встановленням особливого порядку розподілу справ між суддями;

6) забороною незаконного впливу, тиску, втручання у здійснення суддею правосуддя та встановленням законом відповідальності за такі дії;

7) відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою законом;

8) особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

9) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

10) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

11) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї та збереження їхнього майна, а також іншими засобами правового захисту;

12) правом судді на відставку.

5. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

6. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу гарантій незалежності судді, встановлених законом.

Стаття 50. Недоторканність судді

1. Суддя є недоторканним. Недоторканність судді поширюється на його житло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонденцію, належні йому майно і документи.

2. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

3. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, має бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду.

4. Кримінальна справа щодо судді може бути порушена лише Генеральним прокурором України або його заступником.

5. Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за рішенням суду.

6. Територіальна підсудність справи щодо обвинувачення професійного судді у вчиненні злочину визначається ухвалою судді Верховного Суду України. Справа не може розглядатися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.

7. Суддя не несе цивільної відповідальності перед особою за шкоду, заподіяну рішенням, дією чи бездіяльністю, що пов'язані із здійсненням судочинства. За шкоду, заподіяну судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом.

Стаття 51. Відповідальність за неповагу до судді чи суду

1. Прояв неповаги до судді чи суду з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні на судовому засіданні, тягнуть за собою відповідальність, установлену законом.

Стаття 52. Державний захист судді та членів його сім'ї

1. Суддя, члени його сім'ї та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави.

2. Забезпечення безпеки судді, членів його сім'ї, збереження їхнього майна здійснюються відповідно до Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів".

Стаття 53. Посвідчення судді

1. Професійні судді, а також народні засідателі і присяжні мають посвідчення встановленого зразка.

2. Зразки посвідчення судді, посвідчення народного засідателя та посвідчення присяжного затверджуються Головою Верховного Суду України за погодженням з Радою суддів України.

3. Посвідчення суддів, обраних безстроково, підписує Голова Верховної Ради України. Посвідчення суддів, призначених на посаду Президентом України, підписує Президент України. Посвідчення головам судів, їх заступникам, іншим особам, які обіймають адміністративні посади в судах, підписує Голова Верховного Суду України.

4. Посвідчення народних засідателів і посвідчення присяжних підписує голова суду, в якому здійснюють правосуддя народний засідатель або присяжний.

5. Вручення посвідчень здійснюється особою, яка його підписала, або за її дорученням іншою особою.

 

Глава 2. Професійний суддя

Стаття 54. Статус професійного судді

1. Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів і здійснює правосуддя на професійній основі.

2. Професійні судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає у суді.

Стаття 55. Незмінюваність судді

1. Судді, який обіймає посаду безстроково, гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п'яти років.

2. Суддю не може бути переведено на іншу посаду або до іншого суду без його згоди.

Стаття 56. Вимоги щодо несумісності

1. Перебування на посаді судді несумісне з посадою в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування чи представницьким мандатом.

2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою, адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової та творчої у вільний від виконання повноважень судді час), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

3. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

4. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Вищій раді юстиції, кваліфікаційних комісіях суддів, Дисциплінарній комісії суддів України, службі судових інспекторів, спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації зі збереженням його заробітку за основним місцем роботи.

 

Стаття 57. Права та обов'язки судді

1. Права судді, пов'язані із здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальними та іншими законами України.

2. Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності судів у порядку, встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

3. Суддя зобов’язаний вдосконалювати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.

Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку не менше ніж раз на три роки.

Суддя, якого понижено у кваліфікаційному класі або позбавлено кваліфікаційного класу, проходить двотижневу підготовку.

4. Суддя зобов'язаний:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) не вчиняти дій, що можуть викликати сумнів у його незалежності і безсторонності, та інших дій, які дискредитують його як носія судової влади;

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) дотримуватися вимог щодо несумісності;

7) щорічно не пізніше 1 квітня подавати до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади декларацію про майновий стан.

Декларація про майновий стан повинна містити відомості про доходи, цінні папери, нерухоме, цінне рухоме майно, вклади у банках, фінансові зобов'язання та видатки (якщо разові видатки перевищують розмір місячного заробітку судді) судді, членів його сім'ї та близьких родичів. Форму декларації про майновий стан та порядок її заповнення затверджує Міністерство фінансів України.

Стаття 58. Присяга судді

1. Особа, вперше призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складення присяги такого змісту:

«Я, (ім’я та прізвище), вступаючи на посаду судді, урочисто присягаю об’єктивно, справедливо і неупереджено здійснювати правосуддя на основі Конституції та законів України, керуючись принципом верховенства права, чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді»

2. Суддя складає присягу під час урочистої церемонії у присутності Президента України. Текст присяги підписується суддею і зберігається в особовій справі.

Стаття 59. Етика судді

1. Суддя зобов'язаний дотримуватися правил суддівської етики, які затверджує з'їзд суддів України.

Глава 3. Народні засідателі

Стаття 60. Статус народного засідателя

1. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом з професійним суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

2. Народні засідателі під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі мають обов'язки, визначені пунктами 1, 3-5 частини четвертої статті 57 цього Закону.

Стаття 61. Список народних засідателів

1. До списку народних засідателів включаються в кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 62 цього Закону і дали згоду бути народними засідателями.

2. Список народних засідателів затверджується рішенням відповідної місцевої ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки.

3. Список народних засідателів публікується у друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.

Стаття 62. Вимоги до народного засідателя

1. Народним засідателем може бути громадянин України, який досяг 25-річного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

2. Не підлягають включенню до списків народних засідателів громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя;

3) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість;

4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники Державної судової адміністрації та апарату судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси;

5) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років;

6) особи, які не володіють державною мовою.

3. Особа, включена до списку народних засідателів, зобов'язана повідомити суд про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя.

Стаття 63. Підстави і порядок звільнення від виконання обов'язків народного засідателя

1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів, але яка була включена до нього, звільняється від виконання обов'язків народного засідателя головою відповідного суду.

2. Від виконання обов'язків народного засідателя головою відповідного суду звільняються:

1) особи, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, у відпустці по догляду за дитиною, а також які мають дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку або утримують дітей-інвалідів, інших хворих або членів сім'ї похилого віку;

2) керівники та заступники керівників органів місцевого самоврядування;

3) особи, які через свої релігійні переконання вважають для себе неможливою участь у здійсненні правосуддя;

4) інші особи, якщо голова суду визнає поважними причини, на які вони посилаються.

3. Особи, зазначені в частині другій цієї статті, звільняються від виконання обов'язків народного засідателя за їх заявою, поданою до початку виконання цих обов'язків.

4. Звільнення від виконання обов'язків народного засідателя внаслідок відводу (самовідводу) у конкретній справі здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Стаття 64. Статус присяжного

1. Присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, залучається до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

2. Присяжний зобов'язаний брати участь у розгляді судової справи і справедливо та безсторонньо вирішувати питання, винесені на розгляд присяжних. Присяжний має також обов'язки, визначені пунктами 2 - 4 частини четвертої статті 57 цього Закону.

3. Суд присяжних утворюється для розгляду у першій інстанції судових справ, визначених процесуальним законом.

Стаття 65. Список присяжних

1. Список присяжних складається на підставі списків виборців комісією, склад якої затверджується відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими радами. До складу комісії входять у рівній кількості уповноважені представники суду, органів юстиції та відповідної місцевої ради.

2. До списку присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, і відповідають вимогам статті 66 цього Закону.

3. Список присяжних затверджується рішенням відповідної ради на чотири роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки.

4. Список присяжних публікується в друкованих засобах масової інформації відповідної місцевої ради.

Стаття 66. Вимоги до присяжного

1. Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку.

2. Не можуть бути присяжними особи, зазначені в частині другій статті 62 цього Закону.

3. Одна й та сама особа не може бути одночасно включена до списку народних засідателів і списку присяжних.

Стаття 67. Підстави і порядок звільнення від виконання обов'язків присяжного

1. Звільнення від виконання обов'язків присяжного здійснюється професійним суддею, який розглядає справу, з підстав, передбачених статтею 63 цього Закону, та з інших підстав і в порядку, встановлених процесуальним законом.

Стаття 68. Залучення народних засідателів і присяжних до виконання обов'язків у суді

1. Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.

2. Суд залучає присяжних для розгляду конкретної судової справи.

3. Письмове запрошення для участі у здійсненні правосуддя надсилається судом народному засідателю або присяжному не пізніше ніж за два тижні до початку судового засідання. У запрошенні зазначаються права та обов'язки відповідно народного засідателя та присяжного, перелік вимог до народних засідателів та присяжних, а також підстави для звільнення їх від виконання обов'язків. Одночасно із запрошенням надсилається письмове повідомлення для роботодавця про залучення особи як народного засідателя або присяжного.

4. Роботодавець зобов'язаний звільнити народного засідателя або присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків у суді. Відмова у звільненні від роботи вважається неповагою до суду.

5. Народний засідатель або присяжний зобов'язані вчасно з'явитися за запрошенням суду для участі в судовому засіданні. Неявка без поважних причин у судове засідання вважається неповагою до суду.

6. Порядок добору присяжних для розгляду справи, порядок складання ними присяги та її зміст визначаються процесуальним законом.

 

Стаття 69. Гарантії прав народних засідателів і присяжних

1. Народним засідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді виплачується винагорода в розмірі їх середньомісячного заробітку чи пенсії, але не менше прожиткового мінімуму для працездатної особи. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок Державного бюджету України.

2. Звільнення народного засідателя чи присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

3. На народних засідателів і присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, встановлені законом, протягом часу виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя чи присяжного заходи безпеки щодо нього можуть застосовуватися і після закінчення виконання цих обов'язків.

 

Розділ IV. Порядок зайняття посади професійного судді суду загальної юрисдикції

 

Глава 1. Загальні положення

 

Стаття 70. Вимоги до кандидатів на посаду судді

1. На посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

2. Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

3) щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

3. Додаткові вимоги до кандидатів на посаду судді у судах вищого рівня встановлюються цим Законом.

4. Для цілей цієї статті вважається:

1) вищою юридичною освітою - вища юридична освіта, здобута в Україні за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні у встановленому законодавством порядку;

2) стажем роботи у галузі права – загальний стаж роботи особи за юридичною спеціальністю після здобуття нею повної вищої юридичної освіти на посадах, які відповідно до кваліфікаційних вимог вимагають наявності вищої юридичної освіти;

3) проживанням в Україні не менш як десять років - загальний час проживання в Україні не менш як десять років, незалежно від перерв.

 

Стаття 71. Добір кандидатів на посаду судді

1. Добір кандидатів на посаду судді здійснюється на конкурсних засадах з числа осіб, які відповідають вимогам, встановленим Конституцією України і статтею 70 цього Закону, та пройшли підготовку до роботи на посаді судді за результатами випробування відповідно до вимог цього Закону.

2. При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

3. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата в судді та пройшов відповідну підготовку у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації, має право звернутися до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про рекомендацію його для призначення чи обрання професійним суддею.

4. Суддя, строк повноважень якого закінчився, за його заявою має бути рекомендований для обрання суддею безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

 

Стаття 72. Підготовка до роботи на посаді судді

1. Підготовка до роботи на посаді судді здійснюється спеціалізованими юридичними вищими навчальними закладами четвертого рівня акредитації. Час такої підготовки зараховується до стажу роботи у галузі права.

2. Вступ до спеціалізованих юридичних вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації відбувається на конкурсній основі.

3. Вступний конкурс проводиться відповідно до положення про порядок вступу до спеціалізованого юридичного вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації.

 

Стаття 73. Оголошення конкурсу на посаду судді

1. Для проведення конкурсу на вакантні посади суддів Вища кваліфікаційна комісія суддів України публікує оголошення в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" не пізніше ніж за два місяці до конкурсу.

2. В оголошенні про конкурс зазначаються:

1) найменування судів, де є вакантні посади суддів або очікується їх поява, та кількість цих посад;

2) кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду судді;

3) перелік документів відповідно до частини першої статті 74 цього Закону і строк їх подання;

4) найменування, місцезнаходження і поштова адреса Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

5) умови проведення конкурсу;

6) дата, час і місце проведення конкурсу.

 

Стаття 74. Подання кандидатом на посаду судді документів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

1. Для участі у випробуванні особа подає:

1) письмову заяву кандидата, написану власноручно;

2) копію паспорта громадянина України;

3) особовий листок з обліку кадрів та автобіографію;

4) копію диплома про вищу юридичну освіту, про наявність вченого ступеня або вченого звання;

5) виписку з трудової книжки про наявність стажу роботи в галузі права;

6) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата;

7) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про кандидата з метою оцінки його готовності до роботи на посаді судді;

8) документ про результати підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації;

9) інші документи, які можуть вказувати на готовність кандидата до роботи на посаді судді, за їх наявності.

2. Приймання документів завершується за два дні до проведення конкурсу. Заяви, що надійшли після вказаного строку, не розглядаються. Суддя, строк призначення якого закінчується, повинен подати заяву про рекомендування його на посаду судді не пізніш як за три місяці до закінчення строку перебування на посаді судді.

3. До випробування допускаються особи, зазначені у статтях 70, 71 цього Закону, які подали всі необхідні документи. Про відмову в допуску до випробування Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення.

 

Стаття 75. Випробування на посаду судді

1. Випробування на посаду судді проводиться шляхом складення кандидатом кваліфікаційного іспиту і проходження співбесіди. При встановленні результатів випробування враховуються відомості, що засвідчують здатність кандидата до роботи на посаді судді.

2. Випробування на посаду судді у місцевих судах проводиться не менше двох разів на рік у вигляді конкурсу окремо до дільничних судів і окружних судів кожної спеціалізованої юрисдикції.

3. Випробування на посади судді в апеляційних судах, вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України проводиться у вигляді конкурсу окремо для кожної посади. Випробування з метою вирішення питання про обрання судді безстроково на посаду, яку він займав до закінчення строку призначення, проводиться без конкурсу.

4. Для проведення випробування Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право збирати інформацію про кандидата, доручати її збирання іншим державним органам. Організації та громадяни мають право подавати до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України наявну у них інформацію про кандидата.

 

Стаття 76. Кваліфікаційний іспит

1. Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка пройшла відповідну підготовку у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації і виявила бажання бути рекомендованою для призначення (обрання) на посаду судді.

2. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні знань та рівня професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, особистих і моральних якостей.

3. Кваліфікаційний іспит проводиться державною екзаменаційною комісією, що утворюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

4. Склад і порядок діяльності державної екзаменаційної комісії при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, а також порядок складання кваліфікаційного іспиту визначаються положенням, що затверджується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою юстиції за погодженням з Радою суддів України.

5. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом двох років.

6. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту, може бути допущена до випробування на посаду судді не раніш як через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту повторно, може бути допущена до наступного випробування не раніш як через два роки.

7. Скарга кандидата на результати кваліфікаційного іспиту розглядається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, на яке запрошується особа, що подала скаргу. Вища кваліфікаційна комісія суддів України за наслідками розгляду скарги може скасувати результати кваліфікаційного іспиту щодо цієї особи і призначити додатковий іспит.

 

Стаття 77. Додатковий іспит

1. Додатковий іспит - складення кваліфікаційного іспиту особою, яка не згодна з результатами іспиту, визначеними державною екзаменаційною комісією.

2. Додатковий іспит може бути призначений Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за скаргою кандидата на посаду судді у разі його незгоди з результатами кваліфікаційного іспиту.

3. Додатковий іспит складається перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у місячний строк з дня прийняття рішення про дозвіл на складення додаткового іспиту.

4. Особа, яка не склала додатковий іспит, може бути допущена до конкурсу на посаду судді не раніш як через два роки.

 

Стаття 78. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо рекомендування кандидата на посаду судді

1. Рішення про рекомендування кандидата на посаду судді приймається на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

2. Питання про рекомендування кандидата для призначення (обрання) на посаду судді вирішується Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за результатами співбесіди, кваліфікаційного іспиту, розгляду довідки медичної установи про стан здоров'я, документа про проходження підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації та інших відомостей про кандидата, що визначають рівень його професійних знань, особисті та моральні якості.

3. За результатами випробування та розгляду інших відомостей про кандидата Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про рекомендування декількох кандидатів на одну й ту саму вакантну посаду судді.

4. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яким кандидату відмовлено у рекомендуванні на посаду судді, може бути оскаржене до Вищої ради юстиції протягом десяти днів з дня прийняття.

 

Глава 2. Призначення на посаду судді

 

Стаття 79. Порядок призначення на посаду судді

1. Призначення на посаду судді здійснюється в такому порядку:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголошує конкурс на посаду судді (стаття 73 цього Закону);

2) кандидат звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо рекомендування його для призначення на посаду судді (стаття 74 цього Закону);

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс, приймає рішення про рекомендування кандидата (кандидатів) на посаду судді і направляє це рішення до Вищої ради юстиції (статті 75-78 цього Закону);

4) Вища рада юстиції розглядає рекомендацію і приймає рішення про внесення подання Президентові України про призначення кандидата суддею;

5) Президент України приймає рішення про призначення кандидата суддею (стаття 82 цього Закону).

 

Стаття 80. Розгляд питання про рекомендування на посаду судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про рекомендування кандидата (кандидатів) для призначення лише на вакантну посаду судді.

2. Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але тимчасово не рекомендовані на посаду судді за браком вакантних посад, мають право протягом двох років брати участь у конкурсі на заміщення вакантної посади, якщо за цей час вони не відкличуть свою заяву.

 

Стаття 81. Розгляд питання про внесення подання Президентові України про призначення кандидата суддею

Вища рада юстиції за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вносить подання про призначення кандидата суддею Президентові України у порядку, встановленому законом.

 

Стаття 82. Призначення на посаду судді

1. Президент України призначає на посаду судді:

1) особу, яка раніше не обіймала посаду судді, - строком на п'ять років;

2) особу, яка раніше вже обіймала посаду судді менше п'яти років, - в межах п'ятирічного строку.

2. Призначення на посаду професійного судді здійснюється Президентом України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Вищої ради юстиції.

Особа, призначена на посаду судді, набуває статусу судді з моменту складення присяги.

3. У разі відхилення подання Вищої ради юстиції Президент України видає відповідне вмотивоване розпорядження.

 

Стаття 83. Переведення судді до іншого суду в межах п'ятирічного строку призначення

Переведення судді у межах п’ятирічного строку призначення з одного суду до іншого здійснюється у порядку призначення судді, встановленому цим Законом.

 

Глава 3. Обрання судді

Стаття 84. Порядок обрання на посаду судді

1. Обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголошує конкурс на посаду судді (стаття 73 цього Закону), крім випадку, коли йдеться про обрання на посаду судді особи, строк повноважень якої на посаді судді закінчився;

2) кандидат звертається до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо рекомендування його для обрання на посаду судді (стаття 74 цього Закону);

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо обрання кандидата на посаду судді в місцевих засобах масової інформації, офіційному виданні Верховної Ради України;

4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс, приймає рішення про рекомендування кандидата на посаду судді і направляє це рішення разом з поданням до Верховної Ради України (статті 75 - 78, 85-86 цього Закону);

5) Комітет Верховної Ради України, до відання якого належить розгляд питання про обрання та звільнення суддів, обраних безстроково (далі - Комітет Верховної Ради України), розглядає подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, приймає рішення про рекомендування або нерекомендування кандидата на посаду судді безстроково та вносить це рішення на розгляд Верховної Ради України (статті 87-89, 92 цього Закону);

6) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата або відмову в обранні на посаду судді безстроково (статті 90, 91 цього Закону).

Стаття 85. Розгляд питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково Вищою кваліфікаційною комісією суддів України

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає питання, пов'язані з обранням кандидата на посаду судді безстроково, не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку перебування судді на посаді.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами кваліфікаційного іспиту та вивчення інших матеріалів може прийняти рішення про відмову в рекомендуванні кандидата на посаду судді і направити це рішення до Верховної Ради України.

3. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування судді, в якого закінчується строк призначення, направляється до Верховної Ради України не пізніш як за місяць до закінчення строку перебування судді на посаді.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відмову в рекомендуванні кандидата обрання на посаду судді безстроково може бути оскаржено до Вищої ради юстиції у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Стаття 86. Подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково та документи, що додаються до нього

1. У поданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання кандидата на посаду судді безстроково зазначаються прізвище, ім'я, по батькові кандидата, найменування та місцезнаходження суду, до якого може бути обраний кандидат.

2. До подання додається особова справа кандидата на обрання на посаду судді безстроково, яка повинна містити:

1) письмову заяву кандидата, написану власноручно;

2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування до обрання кандидата на посаду судді безстроково із зазначенням даних про те, чи дотримано кандидатом вимог, передбачених статтею 127 Конституції України, або про відмову у рекомендуванні кандидата на посаду судді;

3) протокол і матеріали кваліфікаційного іспиту;

4) копію паспорта громадянина України;

5) особовий листок з обліку кадрів та автобіографію кандидата;

6) копію диплома про вищу юридичну освіту, про наявність вченого ступеня або вченого звання;

7) виписку з трудової книжки;

8) довідку про показники роботи судді за останні п'ять років, підписану головою відповідного суду та начальником територіального управління державної судової адміністрації.

У довідці зазначаються: інформація про кількість розглянутих справ за роками і категоріями, кількість скасованих, змінених судових рішень; підстави скасування, зміни судових рішень; кількість порушених дисциплінарних проваджень та кількість прийнятих рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

9) документ про результати підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації;

10) копії рішень уповноважених державних органів про призначення (обрання) судді на посади;

11) довідку медичної установи про стан здоров'я кандидата;

12) інші документи, які можуть вказувати на готовність кандидата до роботи на посаді судді, за їх наявності.

Стаття 87. Перевірка Комітетом Верховної Ради України звернень громадян та інших матеріалів стосовно діяльності кандидата, який обирається на посаду судді безстроково

1. Комітет Верховної Ради України здійснює перевірку дотримання кандидатом на посаду судді безстроково вимог статті 127 Конституції України та статей 70 і 94 цього Закону, а також перевірку звернень громадян, громадських організацій, підприємств, установ, організацій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування (далі - звернення) щодо діяльності кандидата.

2. У разі якщо розгляд звернень потребує додаткової перевірки, Комітет Верховної Ради України приймає рішення про направлення їх до Верховного Суду України, відповідного вищого спеціалізованого суду, Вищої ради юстиції, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України або Дисциплінарної комісії суддів України.

3. Строк розгляду таких звернень та надання відповіді Комітету Верховної Ради України обчислюється за Законом України "Про звернення громадян".

4. У разі необхідності Комітет Верховної Ради України може провести безпосередню перевірку звернень, доручивши її здійснення члену цього Комітету (за його згодою).

5. Кандидат, який обирається на посаду судді безстроково, має право ознайомитися з матеріалами звернень щодо його діяльності, запитами Комітету Верховної Ради України та відповідями на них.

6. Секретаріат Комітету Верховної Ради України у триденний строк з дня надходження подання поширює серед народних депутатів України через апарат Верховної Ради України списки кандидатів, які пропонуються для обрання суддями безстроково.

7. На засідання Комітету Верховної Ради України запрошуються уповноважені представники Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Дисциплінарної комісії суддів України, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України, а також кандидат на посаду судді, присутність якого на засіданні є обов'язковою.

8. На засідання Комітету Верховної Ради України на вимогу народних депутатів України можуть бути запрошені представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також громадськості.

9. Особи, зазначені в частині сьомій цієї статті, повідомляються про день і час засідання письмово не пізніш як за три дні до його початку.

Стаття 88. Розгляд подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково на засіданні Комітету Верховної Ради України

1. Комітет Верховної Ради України розглядає подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково у місячний строк з дня його надходження. У разі необхідності перевірки фактів, які не дають можливості прийняти рішення, цей строк може бути продовжений Комітетом, але не більше ніж на два місяці, за винятком випадків, коли строк продовження перевірки припадає на міжсесійний період роботи Верховної Ради України.

2. Подання про обрання кандидата на посаду судді безстроково розглядається на засіданні Комітету Верховної Ради України колегіально.

3. Під час обговорення члени Комітету Верховної Ради України, запрошені особи мають право ставити запитання доповідачу та безпосередньо кандидатові.

4. Рішення Комітету Верховної Ради України про рекомендування або нерекомендування до обрання кандидата на посаду судді безстроково після обговорення кандидатури та розгляду поданих звернень стосовно його діяльності оголошується у присутності кандидата.

5. Рішення Комітету Верховної Ради України про відмову в рекомендуванні кандидата до обрання на посаду судді безстроково не є перешкодою для розгляду цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Стаття 89. Включення до порядку денного Верховної Ради України питання про обрання суддів безстроково

1. За наявності відповідного рішення про обрання суддів безстроково Комітет Верховної Ради України вносить пропозицію про включення до порядку денного пленарного засідання Верховної Ради України питання про обрання цих суддів.

2. Верховна Рада України на пленарних засіданнях обирає або відмовляє в обранні суддів безстроково.

Стаття 90. Порядок обговорення питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради України

1. Обговорення питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково на пленарному засіданні Верховної Ради України починається з доповіді визначеного Комітетом Верховної Ради України доповідача.

2. Якщо при розгляді питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково у відповідному Комітеті Верховної Ради України були висловлені зауваження до кандидата, який обирається на посаду судді безстроково, доповідач має поінформувати про це народних депутатів України.

3. Кожний народний депутат України має право ставити запитання доповідачеві та безпосередньо кандидатові, який обирається на посаду судді безстроково, висловлювати свою думку щодо цієї кандидатури.

4. За наявності зауважень до кандидата, який обирається на посаду судді безстроково, висловлених на пленарному засіданні Верховної Ради України, що потребують додаткової перевірки відповідним Комітетом Верховної Ради України, голосування щодо цього кандидата не проводиться. Повторний розгляд подання щодо нього здійснюється Верховною Радою України за умови прийняття рішення Комітетом відповідно до вимог статті 84 цього Закону.

5. Запитання можуть бути також поставлені до уповноваженого представника Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Стаття 91. Рішення Верховної Ради України про обрання кандидата на посаду судді безстроково

1. Верховна Рада України обирає суддею безстроково:

1) особу, строк повноважень якої на посаді судді закінчився;

2) особу, яка раніше вже обіймала посаду судді не менше п'яти років, але на час розгляду питання про обрання не обіймає посаду судді.

2. Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково приймається відкритим фіксованим голосуванням більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

3. Рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково оформляється постановою Верховної Ради України.

4. Особа, обрана на посаду судді безстроково, набуває статусу професійного судді суду відповідного рівня.

5. У разі якщо кандидата, строк повноважень якого на посаді судді закінчився, не обрано безстроково, Вища рада юстиції вносить Президентові України подання про звільнення цього кандидата з посади судді.

 

Стаття 92. Повторна рекомендація кандидатури на обрання на посаду судді безстроково

1. Якщо кандидата не обрано Верховною Радою України на посаду судді безстроково у зв'язку з нововиявленими обставинами, повідомленими у виступах народних депутатів України, Комітет Верховної Ради України приймає рішення про звернення до Вищої ради юстиції, Дисциплінарної комісії суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо перевірки цих обставин або доручає народним депутатам України - членам цього Комітету внести подання про проведення такої перевірки, погоджує термін її проведення і за результатами перевірки приймає рішення про повторне внесення раніше відхиленої кандидатури на розгляд Верховної Ради України.

2. Результати проведеної перевірки розглядаються на засіданні Комітету Верховної Ради України з урахуванням вимог статті 86 цього Закону.

3. Внесення двічі відхиленої Верховною Радою України кандидатури на обрання на посаду судді безстроково не допускається.

Стаття 93. Переведення судді, обраного безстроково, до іншого суду

Переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого здійснюється в порядку обрання судді, визначеному цим Законом.

 

Розділ V. Кваліфікаційна атестація професійних суддів

 

Стаття 94. Завдання та підстави кваліфікаційної атестації

1. Кваліфікаційна атестація полягає в оцінці професійного рівня судді та прийнятті кваліфікаційною комісією суддів рішення про присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу чи підтвердження ним цього класу.

2. Підставами для призначення кваліфікаційної атестації судді є:

1) закінчення встановленого законом строку перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі;

2) заява судді про поновлення кваліфікаційного класу;

3) рішення органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, про призначення кваліфікаційної атестації для підтвердження кваліфікаційного класу судді.

Стаття 95. Кваліфікаційні класи суддів

1. Для суддів установлюється шість кваліфікаційних класів.

2. Кваліфікаційні класи присвоюються: вищий, перший, другий, третій, четвертий і п'ятий:

1) суддям місцевих судів - п'ятий, четвертий, третій і другий кваліфікаційні класи;

2) суддям апеляційних судів - третій, другий і перший кваліфікаційні класи;

3) суддям вищих спеціалізованих судів - другий, перший і вищий кваліфікаційні класи;

4) суддям Верховного Суду України - вищий кваліфікаційний клас.

3. Для зайняття посади судді апеляційного суду суддя повинен мати не менш як четвертий кваліфікаційний клас, посади судді вищого спеціалізованого суду - не менш як третій кваліфікаційний клас, посади судді Верховного Суду України - не менш як перший кваліфікаційний клас.

Стаття 96. Строки перебування судді у кваліфікаційному класі

1. Вперше призначений на посаду суддя місцевого суду проходить кваліфікаційну атестацію через рік з дня призначення і йому може бути присвоєно п'ятий кваліфікаційний клас.

2. Строк перебування судді у кваліфікаційному класі, який дає право на присвоєння наступного кваліфікаційного класу, становить: у п'ятому класі - два роки, у четвертому і третьому класах - три роки, у другому класі - п'ять років. Після закінчення цього строку суддя повинен пройти кваліфікаційну атестацію для підтвердження присвоєного йому раніше кваліфікаційного класу або для присвоєння йому чергового кваліфікаційного класу. Ухилення від кваліфікаційної атестації має наслідком позбавлення судді кваліфікаційного класу, про що приймає рішення відповідна кваліфікаційна комісія.

3. Строк перебування судді у першому та вищому кваліфікаційних класах не обмежується.

4. За суддею, звільненим з посади, зберігається присвоєний йому кваліфікаційний клас. Суддя втрачає кваліфікаційний клас у разі його звільнення з посади з підстав, зазначених у пунктах 5 і 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

 

Стаття 97. Порядок проведення кваліфікаційної атестації

1. Кваліфікаційна атестація проводиться у формі письмового тестування та співбесіди. При кваліфікаційній атестації враховуються результати проходження підготовки судді у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації.

2. Чергова кваліфікаційна атестація судді проводиться протягом місяця з дня закінчення строку його перебування у присвоєному кваліфікаційному класі для підтвердження суддею кваліфікаційного класу або присвоєння йому чергового кваліфікаційного класу.

3. Дострокова кваліфікаційна атестація судді проводиться протягом двох місяців з дня надходження заяви судді про поновлення кваліфікаційного класу або прийняття рішення органом, уповноваженим здійснювати дисциплінарне провадження, про призначення кваліфікаційної атестації для підтвердження кваліфікаційного класу.

4. Кваліфікаційне тестування проводиться з метою перевірки знань професійного судді, встановлення рівня кваліфікаційної підготовленості судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуддя, у тому числі в судах вищого рівня.

5. Кваліфікаційна співбесіда проводиться в усній формі з питань фактичного здійснення суддею правосуддя і виконання ним посадових обов'язків.

6. Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на присвоєння кваліфікаційного класу, що дає право на зайняття посади у суді вищого рівня, стосується знань у галузі законодавства, судової практики і правової аналітики, рівень яких є достатнім для забезпечення належного виконання суддею повноважень у суді вищого рівня.

7. Методику оцінювання судді для присвоєння кожного кваліфікаційного класу затверджують Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Рада суддів України.

Стаття 98. Рішення кваліфікаційної комісії суддів про присвоєння кваліфікаційного класу

1. Кваліфікаційна комісія суддів залежно від рівня професійних знань, стажу, досвіду роботи судді, якого атестовано, приймає рішення про:

1) присвоєння відповідного кваліфікаційного класу;

2) підтвердження раніше присвоєного кваліфікаційного класу;

3) відкладення атестації (в разі недостатнього рівня професійних знань судді) на строк не більше шести місяців;

4) позбавлення кваліфікаційного класу судді і направлення на навчання до спеціалізованого юридичного вищого навчального закладу четвертого рівня акредитації.

 

Стаття 99. Оскарження рішення кваліфікаційної комісії суддів з питань кваліфікаційної атестації

1. Суддя, не згодний з рішенням територіальної кваліфікаційної комісії суддів щодо його атестації, може оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії рішення.

2. Скарга подається через територіальну кваліфікаційну комісію суддів, яка постановила рішення. Територіальна кваліфікаційна комісія суддів, яка постановила рішення, одержавши скаргу, не пізніш як у триденний строк надсилає її разом з матеріалами справи до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

3. Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає скаргу на рішення щодо кваліфікаційної атестації протягом місяця з дня подання скарги і матеріалів атестації. Розгляд скарги може проводитися з викликом на засідання комісії судді, який подав скаргу.

4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право:

1) залишити скаргу без задоволення;

2) змінити рішення і присвоїти судді відповідний кваліфікаційний клас;

3) підтвердити раніше присвоєний кваліфікаційний клас.

5. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протягом десяти днів надсилається судді, який подавав скаргу, та голові суду, в якому працює цей суддя.

6. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з питань кваліфікаційної атестації може бути оскаржено до Вищої ради юстиції у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

 

Розділ VI. Забезпечення належного кваліфікаційного рівня професійних суддів

Стаття 100. Статус кваліфікаційних комісій суддів

1. Завданнями кваліфікаційних комісій є: забезпечення формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сумлінно і неупереджено здійснювати правосуддя, шляхом добору і рекомендування осіб на посаду професійного судді; визначення рівня фахової підготовленості професійних суддів; розгляд питань щодо надання висновків про звільнення судді з посади у випадках, визначених законом.

Стаття 101. Види кваліфікаційних комісій суддів

1. У системі судоустрою України діють:

1) територіальні кваліфікаційні комісії суддів;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

2. Територіальні кваліфікаційні комісії суддів здійснюють свою діяльність в областях, місті Києві та Автономній Республіці Крим.

3. Вища кваліфікаційна комісія суддів України знаходиться у місті Києві.

Стаття 102. Склад кваліфікаційних комісій суддів

1. Територіальні кваліфікаційні комісії суддів діють у складі семи членів, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше п’яти років. До складу територіальної кваліфікаційної комісії входять:

1) чотири судді, які призначаються від кожної судової юрисдикції відповідною конференцією суддів місцевих та апеляційних судів;

2) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

3) одна особа, яка призначається з’їздом адвокатів України з числа адвокатів;

4) одна особа, яка призначається Радою юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі п’ятнадцяти членів, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менше п’яти років. До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України складу входять:

1) вісім суддів, які призначаються з'їздом суддів України (по два судді від кожної судової юрисдикції);

2) дві особи, які призначаються Верховною Радою України;

3) дві особи, які призначаються Президентом України;

4) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

5) одна особа, яка призначається з'їздом адвокатів України з числа адвокатів;

6) одна особа, яка призначається Радою юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України.

3. Народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України не можуть бути членами кваліфікаційних комісій суддів.

4. Строк повноважень члена кваліфікаційної комісії суддів становить три роки. Одна й та сама особа не може здійснювати повноваження члена кваліфікаційної комісії суддів два строки підряд.

5. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень відряджаються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.

Стаття 103. Порядок формування кваліфікаційних комісій суддів

1. Члени територіальних кваліфікаційних комісій з числа суддів призначаються таємним або відкритим голосуванням конференціями суддів відповідних судів, а члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - з'їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням. У разі вибуття судді - члена кваліфікаційної комісії суддів до призначення нового члена з'їздом суддів України Рада суддів України призначає іншу особу з числа суддів.

2. До складу територіальних кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не можуть бути призначені голови судів, їх заступники, голови судових палат, члени Вищої ради юстиції та Дисциплінарної комісії суддів України.

3. Президент України призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своїм указом.

4. Верховна Рада України призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєю постановою.

5. Міністр юстиції України призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм наказом.

6. З'їзд адвокатів України призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції" для обрання члена Вищої ради юстиції.

7. Рада юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України призначає члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів та члена територіальної кваліфікаційної комісії суддів своїм рішенням.

8. Територіальна кваліфікаційна комісія суддів вважається повноважною за умови призначення не менше п'яти членів комісії, а Вища кваліфікаційна комісія суддів України - за умови призначення не менше одинадцяти її членів.

Стаття 104. Повноваження територіальної кваліфікаційної комісії суддів

1. Територіальна кваліфікаційна комісія суддів:

1) проводить кваліфікаційну атестацію суддів і присвоює їм кваліфікаційні класи (не вище третього);

2) оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково;

3) припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів;

4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Порядок роботи територіальної кваліфікаційної комісії суддів визначається її регламентом, прийнятим більшістю від загального складу комісії відповідно до Типового регламенту роботи територіальної кваліфікаційної комісії суддів, затвердженого Радою суддів України.

3. Територіальна кваліфікаційна комісія суддів має право для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію від голів судів, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також громадян та їх об'єднань.

Стаття 105. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

1) перевіряє відповідність кандидатів на посаду судді вимогам, установленим законом, приймає рішення про рекомендацію для призначення кандидата на посаду судді чи обрання його суддею безстроково (у тому числі до суду вищого рівня) або дає висновок про звільнення судді з посади;

2) проводить кваліфікаційну атестацію суддів і присвоює їм відповідні кваліфікаційні класи (починаючи з другого);

3) розглядає скарги на рішення територіальних кваліфікаційних комісій суддів;

4) оприлюднює інформацію щодо оголошення конкурсу на заміщення вакантних посад суддів;

5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами розгляду скарги має право залишити рішення територіальної кваліфікаційної комісії суддів без змін, змінити або скасувати рішення.

3. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається її регламентом, прийнятим більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

4. Вища кваліфікаційна комісія суддів України для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію від територіальних кваліфікаційних комісій, голів судів, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також громадян та їх об'єднань.

Стаття 106. Організація роботи кваліфікаційної комісії суддів

1. Кваліфікаційна комісія суддів обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову комісії, його заступника та секретаря комісії. Обраним вважається кандидат, який одержав більшість голосів від загального складу комісії.

2. Голова кваліфікаційної комісії суддів організовує роботу комісії, розподіляє обов'язки між членами комісії, скликає засідання комісії та головує на них, несе відповідальність за організацію діловодства комісії.

Обов'язки голови кваліфікаційної комісії у разі його відсутності виконує заступник голови комісії, а за відсутності заступника - секретар комісії. Голова кваліфікаційної комісії суддів визначає дату, час і місце проведення засідання комісії, перелік питань, що вносяться на засідання, і не пізніш як за десять днів до засідання повідомляє про це членів комісії та заінтересованих осіб.

3. Кваліфікаційна комісія суддів проводить свої засідання регулярно, але не пізніш як у місячний строк після надходження до комісії відповідної заяви чи подання, якщо інше не визначено законом.

4. Засідання кваліфікаційної комісії суддів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, якщо комісія приймає інше рішення.

5. Засідання кваліфікаційної комісії суддів є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу комісії.

6. Засідання кваліфікаційної комісії суддів веде її голова, а в разі його відсутності - заступник голови або секретар комісії. На засідання комісії можуть бути запрошені особи, присутність яких комісія визнає необхідною.

Стаття 107. Права члена кваліфікаційної комісії суддів

1. Член кваліфікаційної комісії суддів має право:

1) знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, брати участь у їх дослідженні та перевірці;

2) наводити свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються;

3) вносити пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосувати за або проти того чи іншого рішення;

4) висловлювати письмово окрему думку щодо рішення кваліфікаційної комісії суддів.

Стаття 108. Відвід члена кваліфікаційної комісії суддів

1. Член кваліфікаційної комісії суддів не може брати участі у розгляді питання та прийнятті рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо будуть установлені обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член комісії повинен заявити самовідвід. З таких самих підстав про відвід члена комісії можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання.

2. Відвід має бути вмотивованим і поданим до початку розгляду питання у формі письмової заяви на ім'я комісії. Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити із заявою про відвід члена комісії, якому заявлено відвід.

3. Рішення про відвід (самовідвід) члена комісії приймається більшістю голосів членів комісії, які беруть участь у засіданні, за відсутності члена комісії, щодо якого вирішується питання про відвід (самовідвід).

Стаття 109. Рішення кваліфікаційної комісії суддів

1. Рішення кваліфікаційної комісії суддів приймається більшістю від її загального складу, якщо інше не встановлено цим Законом. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, і запрошених осіб.

2. При розгляді питання щодо судді, який є членом кваліфікаційної комісії суддів, він не може брати участі в його обговоренні та голосуванні.

3. Рішення кваліфікаційної комісії суддів викладається в письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалося, мотиви прийнятого рішення. Рішення підписують головуючий і члени комісії, які брали участь у засіданні.

4. За наявності окремої думки вона викладається членом кваліфікаційної комісії суддів у письмовій формі і долучається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки не оголошується.

5. Копія рішення кваліфікаційної комісії суддів протягом семи днів надсилається особі, за поданням якої вирішувалося питання, та особі, щодо якої вирішувалося питання.

Стаття 110. Забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій суддів

1. Організаційне забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій суддів здійснює Державна судова адміністрація України.

З цією метою Державна судова адміністрація України створює секретаріати відповідних комісій. Секретаріат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України створюється у складі Державної судової адміністрації України, секретаріат територіальних кваліфікаційних комісій суддів - у складі відповідних територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.

2. Вища кваліфікаційна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

3. Членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України виплачується грошове забезпечення, передбачене законодавством відповідно для суддів, працівників апарату Президента України, апарату Верховної Ради України, Міністерства юстиції України. При цьому грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, які ці особи обіймають в органах, з яких вони відряджені.

Суддям у відставці, адвокатам, які є членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, виплачується грошове забезпечення у розмірі середнього заробітку інших членів комісії.

Виплата грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

Розділ VIІ. Дисциплінарна відповідальність професійного судді

 

Глава 1. Підстави та порядок застосування дисциплінарної відповідальності

 

Стаття 111. Підстави дисциплінарної відповідальності професійного судді

1. Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя або некваліфіковане вирішення справи;

2) створення не передбачених законом перешкод для доступу особи до правосуддя;

3) свідоме зволікання з розглядом заяви, скарги чи справи;

4) очевидний прояв упередженості або зневаги до будь-кого з учасників процесу;

5) вчинення аморального проступку;

6) систематичне або грубе порушення правил суддівської етики;

7) використання своєї посади для здобуття особистих вигод, не передбачених статусом судді;

8) ухилення від обов'язкової підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі четвертого рівня акредитації;

9) розголошення поза судом конфіденційної інформації про конкретну особу, що стала відома судді у зв’язку з розглядом справи;

10) розголошення таємниці, що стала відома судді при розгляді справи у закритому судовому засіданні;

11) одержання подарунка від учасника процесу або пов'язаних з ним осіб;

12) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, подання неправдивих відомостей у декларації про майновий стан або приховування доходів, майна чи інших відомостей, що підлягають декларуванню.

2. Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність професійного судді, який брав участь у його ухваленні, якщо при цьому не було допущено свідомого порушення норм права чи вочевидь некваліфікованого їх застосування.

Стаття 112. Дисциплінарне провадження щодо судді

1. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду визначеним законом органом звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

2. Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

3. Не допускається зловживання правом звернення до органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження, зокрема ініціювання питання відповідальності судді без достатніх підстав, і використання вказаного права як способу тиску на суддю у зв'язку із здійсненням ним правосуддя.

4. Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Стаття 113. Органи, що здійснюють дисциплінарне провадження

1. Дисциплінарне провадження здійснюють:

1) Дисциплінарна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Стаття 114. Порядок дисциплінарного провадження щодо судді

1. Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, порушення дисциплінарної справи та її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

2. Перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності здійснює судовий інспектор протягом одного місяця за письмовим дорученням колегії Дисциплінарної комісії суддів України у складі трьох членів. Якщо із заяви чи повідомлення не вбачається таких підстав, колегія залишає заяву чи повідомлення без розгляду, крім випадків, коли хоча б один із членів колегії дійшов іншого висновку.

3. Під час здійснення перевірки судовий інспектор має право ознайомлюватися з матеріалами судових справ, робити їх копії, опитувати суддів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, витребувати та одержувати від Державної судової адміністрації України та апаратів місцевих і апеляційних судів необхідну інформацію.

4. Судовий інспектор за результатами перевірки надсилає матеріали разом зі своїм вмотивованим висновком до Дисциплінарної комісії суддів України.

5. Питання про порушення дисциплінарної справи вирішує колегія Дисциплінарної комісії суддів України у складі трьох членів.

6. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засіданні Дисциплінарної комісії суддів України, на яке запрошуються судовий інспектор, який здійснював перевірку, особа, за зверненням якої порушено справу, суддя, проти якого порушено справу, а в разі необхідності й інші заінтересовані особи. Неприбуття запрошених осіб без поважних причин та неповідомлення ними про такі причини не перешкоджає розгляду справи.

7. Розгляд дисциплінарної справи відбувається на засадах змагальності. На засіданні Дисциплінарної комісії суддів України заслуховуються повідомлення судового інспектора, який здійснював перевірку, про результати перевірки, пояснення судді, щодо якого розглядається справа, та (або) його представника, а також інших заінтересованих осіб.

8. Суддя, щодо якого розглядається питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, має право визначити свого представника, ставити запитання свідкам та іншим учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання і відводи.

9. Для розгляду питання про порушення дисциплінарної справи, а також для розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна комісія суддів України має право витребувати необхідні документи з питань, що розглядаються.

10. Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції".

11. Перебіг розгляду справи та оголошення результатів фіксуються технічними засобами.

Стаття 115. Рішення у дисциплінарній справі судді

1. Дисциплінарна комісія суддів України обговорює результати розгляду дисциплінарної справи судді за відсутності судового інспектора, який здійснював перевірку, судді, щодо якого розглядається справа, і запрошених осіб. Рішення у дисциплінарній справі приймається більшістю від загального складу Дисциплінарної комісії суддів України.

2. При визначенні виду дисциплінарного стягнення щодо судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на визначення міри дисциплінарної відповідальності.

3. Якщо Дисциплінарною комісією суддів України прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія припиняє дисциплінарне провадження та повідомляє про це всіх заінтересованих осіб.

4. Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці, а також часу перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

У разі неявки судді, щодо якого порушено дисциплінарне провадження, на засідання Дисциплінарної комісії суддів України без поважних причин, сплив шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення до судді зупиняється.

5. За наслідками дисциплінарного провадження Дисциплінарна комісія суддів України може прийняти рішення про призначення дострокової кваліфікаційної атестації судді для підтвердження кваліфікаційного класу або про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

6. Рішення Дисциплінарної комісії суддів України викладається в письмовій формі. Рішення у дисциплінарній справі має містити:

1) найменування органу, уповноваженого здійснювати дисциплінарне провадження;

2) прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

3) встановлені органом обставини у справі з посиланням на докази;

4) мотиви, з яких орган ухвалив рішення;

5) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення у разі його застосування;

6) порядок і строк оскарження рішення.

Рішення підписують головуючий і члени комісії, які брали участь у засіданні, і оголошується на засіданні.

7. За наявності окремої думки вона викладається членом Дисциплінарної комісії суддів України у письмовій формі і долучається до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні, але зміст окремої думки не оголошується.

8. Копія рішення Дисциплінарної комісії суддів України видається судовому інспектору, за зверненням якого вирішувалася справа, та судді, щодо дисциплінарної відповідальності якого вирішувалася справа, а в разі відсутності їх під час оголошення рішення.

Стаття 116. Види дисциплінарних стягнень

1. До професійних суддів застосовуються такі дисциплінарні стягнення:

1) догана;

2) пониження кваліфікаційного класу;

3) позбавлення кваліфікаційного класу.

2. За кожний дисциплінарний проступок застосовується лише одне дисциплінарне стягнення.

3. Враховуючи тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія суддів України може прийняти рішення щодо опублікування інформації про застосування до судді дисциплінарного стягнення в офіційному друкованому органі Верховного Суду України та на офіційному веб-порталі судової влади України.

Стаття 117. Оскарження рішення у дисциплінарній справі судді

1. Суддя місцевого чи апеляційного суду може оскаржити рішення Дисциплінарної комісії суддів України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення. Скарга подається через Дисциплінарну комісію суддів України.

2. Дисциплінарна комісія суддів України не пізніш як у триденний строк після одержання скарги надсилає її разом з матеріалами дисциплінарної справи до Вищої ради юстиції.

3. Розгляд скарг Вищою радою юстиції здійснюється відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".

4. Рішення у дисциплінарній справі судді може бути оскаржено в суді.

5. Подання скарги на рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції зупиняє застосування дисциплінарного стягнення.

Глава 2. Дисциплінарна комісія суддів України

Стаття 118. Статус Дисциплінарної комісії суддів України

1. Дисциплінарна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України, на який покладено здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Стаття 119. Склад Дисциплінарної комісії суддів України

1. Дисциплінарна комісія суддів України діє у складі п'ятнадцяти членів, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше п’яти років, а також не мають не погашеної або не знятої судимості в установленому законом порядку.

До складу Дисциплінарної комісії суддів України входять:

1) вісім суддів, у тому числі суддів у відставці, які не досягли 70-річного віку, що призначаються з'їздом суддів України, але не менше ніж по два представники від кожної спеціалізованої юрисдикції;

2) дві особи, які призначаються Президентом України;

3) дві особи, які призначаються Верховною Радою України;

4) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

5) одна особа, яка призначається з'їздом адвокатів України з числа адвокатів;

6) одна особа, яка призначається Радою юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України.

2. Народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України не можуть бути членами Дисциплінарної комісії суддів України.

3. Строк повноважень члена Дисциплінарної комісії суддів України становить три роки з дня призначення.

4. Члени Дисциплінарної комісії суддів України на час здійснення повноважень відряджаються до Дисциплінарної комісії суддів України і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.

5. У складі Дисциплінарної комісії суддів України утворюються колегії у складі трьох членів. Склад колегій визначається рішенням Дисциплінарної комісії суддів України.

Стаття 120. Порядок формування Дисциплінарної комісії суддів України

1. Члени Дисциплінарної комісії суддів України з числа суддів призначаються з'їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням. У разі вибуття судді - члена Дисциплінарної комісії суддів України до призначення нового члена з'їздом суддів України Рада суддів України призначає іншу особу з числа суддів.

2. Президент України призначає членів Дисциплінарної комісії суддів України своїм указом.

3. Верховна Рада України призначає членів Дисциплінарної комісії суддів України своєю постановою.

4. Міністр юстиції України призначає члена Дисциплінарної комісії суддів України своїм наказом.

7. До складу Дисциплінарної комісії суддів України не можуть бути призначені голови судів, їх заступники, члени Ради суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також особи, які мають дисциплінарне стягнення.

5. З'їзд адвокатів України призначає члена Дисциплінарної комісії суддів України у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції" для обрання члена Вищої ради юстиції.

6. Рада юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України призначає члена Дисциплінарної комісії суддів України своїм рішенням.

8. Дисциплінарна комісія суддів України вважається повноважною за умови призначення не менше одинадцяти її членів.

Стаття 121. Повноваження Дисциплінарної комісії суддів України

1. Дисциплінарна комісія суддів України:

1) розглядає звернення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів України;

2) за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарні провадження щодо суддів місцевих та апеляційних судів України;

3) приймає рішення у дисциплінарних справах і за наявності підстав застосовує дисциплінарні стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів України;

4) здійснює інші повноваження, визначені чинним законодавством.

2. Дисциплінарна комісія суддів України для здійснення своїх повноважень має право витребувати та одержувати необхідну інформацію від суддів, Державної судової адміністрації України, органів суддівського самоврядування та інших судових органів, фізичних осіб та підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Стаття 122. Організація роботи Дисциплінарної комісії суддів України

1. Дисциплінарна комісія суддів України обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову комісії, його заступника та секретаря комісії. Обраним вважається кандидат, який одержав більшість голосів від загального складу комісії.

2. Голова Дисциплінарної комісії суддів України організовує роботу комісії, розподіляє обов'язки між членами комісії, скликає засідання комісії та головує на них, несе відповідальність за організацію діловодства комісії.

3. Обов'язки голови Дисциплінарної комісії суддів України у разі його відсутності виконує заступник голови комісії, а за відсутності заступника - секретар комісії.

4. Порядок роботи Дисциплінарної комісії суддів України визначається її регламентом, прийнятим більшістю від її загального складу.

Стаття 123. Засідання Дисциплінарної комісії суддів України

1. Засідання Дисциплінарної комісії суддів України проводяться відкрито і гласно.

2. Підготовку засідань Дисциплінарної комісії суддів України забезпечує голова комісії або за його дорученням заступник голови чи секретар комісії. Голова Дисциплінарної комісії суддів України визначає дату, час і місце проведення засідання комісії, перелік питань, що вносяться на засідання, і не пізніш як за десять днів до засідання повідомляє про це особу, щодо якої має розглядатися питання, та суб'єктів звернення.

3. Засідання Дисциплінарної комісії суддів України є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу комісії.

4. Засідання Дисциплінарної комісії суддів України веде її голова, а в разі його відсутності – заступник голови або секретар комісії. На засідання комісії можуть бути запрошені особи, присутність яких комісія визнає необхідною.

Стаття 124. Права члена Дисциплінарної комісії суддів України

1. Член Дисциплінарної комісії суддів України має право:

1) знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд комісії, брати участь у їх дослідженні;

2) наводити свої мотиви та міркування з питань, що розглядаються;

3) вносити пропозиції щодо проекту рішення комісії з будь-яких питань та голосувати за або проти того чи іншого рішення;

4) висловлювати письмово окрему думку щодо рішення Дисциплінарної комісії суддів України.

Стаття 125. Відвід члена Дисциплінарної комісії суддів України

1. Член Дисциплінарної комісії суддів України не може брати участі у розгляді питання та прийнятті рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо будуть встановлені обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член комісії повинен заявити самовідвід. З таких самих підстав про відвід члена комісії можуть заявити особи, щодо яких або за зверненням яких розглядається питання.

2. Відвід має бути вмотивованим і поданим у формі письмової заяви на ім'я комісії. Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити із заявою члена комісії про відвід якого заявлено.

3. Рішення про відвід (самовідвід) члена комісії приймається більшістю голосів членів комісії, які беруть участь у засіданні, за відсутності члена комісії, щодо якого вирішується питання про відвід (самовідвід).

Стаття 126. Рішення Дисциплінарної комісії суддів України

1. Рішення Дисциплінарної комісії суддів України приймається більшістю від її загального складу. Голосування проводиться за відсутності судового інспектора, який здійснював перевірку, судді, про дисциплінарну відповідальність якого вирішується справа, і запрошених осіб.

2. При розгляді питання щодо судді, який є членом Дисциплінарної комісії суддів України, він не може брати участі в його обговоренні та голосуванні.

 

Стаття 127. Служба судових інспекторів

1. Для перевірки наявності підстав для притягнення суддів місцевих та апеляційних судів до дисциплінарної відповідальності при Дисциплінарній комісії суддів України діє служба судових інспекторів.

2. Під час розгляду відповідних звернень судові інспектори здійснюють перевірку даних про наявність підстав для притягнення судді місцевого чи апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності за письмовим дорученням колегії Дисциплінарної комісії суддів України у складі трьох членів. Розподіл зазначених звернень між судовими інспекторами відбувається в порядку черговості з урахуванням їх завантаженості.

3. Кількість судових інспекторів визначається з'їздом суддів України з розрахунку в середньому один судовий інспектор на 200 суддів місцевих та апеляційних судів.

4. Судові інспектори призначаються Вищою радою юстиції за поданням Ради суддів України, Генеральної прокуратури України, зїзду адвокатів України з числа суддів у відставці, прокурорів, адвокатів, які працювали суддями, прокурорами, адвокатами не менше десяти років та не досягли 70-річного віку і мають бездоганну репутацію, представників Ради юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України. Не може бути судовим інспектором особа, яка має дисциплінарне стягнення.

5. Особи призначаються судовими інспекторами строком на три роки і не можуть здійснювати повноваження судового інспектора два строки підряд.

6. Судові інспектори на час здійснення повноважень відряджаються до Дисциплінарної комісії суддів України і не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.

7. Судові інспектори проводять перевірки у судах згідно з рішенням Дисциплінарної комісії суддів України. За результатами перевірки судовий інспектор у разі наявності передбачених законом підстав ініціює порушення дисциплінарного провадження щодо судді.

Стаття 128. Забезпечення діяльності Дисциплінарної комісії суддів України і служби судових інспекторів

1. Для організаційного забезпечення діяльності Дисциплінарної комісії суддів України і служби судових інспекторів створюється секретаріат Дисциплінарної комісії суддів України.

2. Дисциплінарна комісія суддів України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

3. Членам Дисциплінарної комісії суддів України, судовим інспекторам виплачується грошове забезпечення, передбачене законодавством відповідно для суддів, працівників апарату Президента України, апарату Верховної Ради України, Міністерства юстиції України та прокурорів. При цьому грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, які ці особи обіймають в органах, з яких вони відряджені.

Суддям у відставці, адвокатам, які є членами Дисциплінарної комісії суддів України або судовими інспекторами, виплачується грошове забезпечення у розмірі середнього заробітку інших членів Дисциплінарної комісії суддів України.

Виплата грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

Розділ VІII. Звільнення з посади професійного судді суду загальної юрисдикції, припинення і зупинення його повноважень

Глава 1. Загальні положення

Стаття 129. Загальні умови звільнення судді з посади

1. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, лише на підставах, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Стаття 130. Звільнення судді у разі закінчення строку, на який його призначено

1. Вища рада юстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, якщо:

1) суддя подав заяву про звільнення з посади на цій підставі;

2) суддю не обрано на посаду безстроково після закінчення строку, на який його було призначено;

3) суддя за повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєчасно не подав заяву про обрання його безстроково без поважних причин.

2. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади на підставі закінчення строку призначення із зазначенням дня, з якого суддю необхідно звільнити.

3. Суддю звільняє з посади Президент України своїм указом після закінчення строку, на який його було призначено.

4. Якщо суддю не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження щодо здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено.

Стаття 131. Звільнення судді за віком

1. Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.

2. Державна судова адміністрація України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, повідомляє Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді.

3. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді в разі досягнення ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті.

4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження щодо здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.

Стаття 132. Звільнення судді за станом здоров'я

1. Суддя звільняється з посади в разі неможливості виконувати повноваження за станом здоров'я за наявності медичного висновку, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, або рішення суду про визнання судді недієздатним, яке набрало законної сили.

2. Визнавши, що стан здоров'я не дає можливості судді протягом тривалого часу або постійно виконувати свої повноваження, Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді до органу, який його обрав або призначив.

Стаття 133. Звільнення судді у разі порушення ним вимог щодо несумісності

1. Суддя звільняється з посади у разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вона вносить органу, що обрав або призначив суддю, в порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду юстиції".

 

Стаття 134. Звільнення судді у разі порушення ним присяги

1. Суддю може бути звільнено з посади у зв'язку з порушенням ним присяги у разі вчинення порушень, зазначених у частині першій статті 111 цього Закону, які мали систематичний характер або спричинили за собою тяжкі наслідки.

2. Факти, які можуть свідчити про порушення професійним суддею присяги, встановлюються Дисциплінарною комісією суддів України або Вищою радою юстиції за результатами дисциплінарного провадження щодо цього судді.

3. Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".

 

Стаття 135. Звільнення судді у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього

1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо судді, негайно повідомляє про це Державну судову адміністрацію України.

2. У разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді Державна судова адміністрація України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

3. Суддя, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати виконувати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді та право на грошове та інше забезпечення.

Стаття 136. Звільнення судді у разі припинення його громадянства

1. Суддя звільняється з посади за поданням Вищої ради юстиції у разі припинення його громадянства відповідно до Закону України "Про громадянство України".

2. Суддя не може продовжувати виконувати свої повноваження з моменту припинення громадянства.

Стаття 137. Звільнення судді у разі визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим

1. Суд, який ухвалив рішення про визнання судді безвісно відсутнім або оголосив його померлим, негайно повідомляє про це рішення Державну судову адміністрацію України. У разі набрання таким рішенням законної сили Державна судова адміністрація України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади.

2. Якщо визнана безвісно відсутньою чи оголошена померлою особа з'явилася до прийняття рішення про її звільнення органом, який обрав її або призначив, Державна судова адміністрація України повідомляє про це Вищу раду юстиції. У такому разі Вища рада юстиції відкликає подання. У разі з'явлення особи після прийняття рішення про звільнення вона має право на зайняття посади судді на загальних підставах.

Стаття 138. Звільнення судді за його заявою про відставку або звільнення з посади за власним бажанням

1. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 163 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Право подати заяву про відставку має також суддя у разі, якщо стан його здоров'я за медичним висновком, що надається медичною комісією, утвореною спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я, перешкоджає виконанню повноважень судді.

2. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням до Вищої ради юстиції для внесення відповідного подання.

3. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення (але не більше шести місяців після подання заяви), крім випадку, коли стан його здоров'я перешкоджає виконанню повноважень судді.

 

Стаття 139. Вимоги до подання про звільнення з посади судді

1. У поданні Вищої ради юстиції про звільнення з судді зазначаються:

1) дата внесення подання;

2) повне ім'я, дата народження судді;

3) відомості про перебування на посаді судді та найменування суду;

4) підстава внесення подання про звільнення, передбачена частиною п'ятою статті 126 Конституції України;

5) фактичні обставини (у разі внесення подання про звільнення судді на підставах, визначених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України).

2. До подання Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді додається його особова справа з матеріалами, що свідчать про наявність підстав для звільнення.

Глава 2. Розгляд Верховною Радою України подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково

Стаття 140. Попередній розгляд подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, Комітетом Верховної Ради України

1. Подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, попередньо розглядається Комітетом Верховної Ради України у місячний строк з дня його надходження. Цей строк може бути продовжений Комітетом Верховної Ради України для перевірки обставин, що мають значення для прийняття рішення, але не більше ніж на один місяць.

2. Секретаріат Комітету Верховної Ради України у триденний строк з дня надходження подання поширює серед народних депутатів України через апарат Верховної Ради України список суддів, які пропонуються для звільнення із займаних посад.

3. Комітет Верховної Ради України здійснює перевірку звернень громадян або інших повідомлень щодо діяльності судді, які надійшли до Комітету Верховної Ради України.

4. Комітет Верховної Ради України може направити звернення для додаткової перевірки до Верховного Суду України, Вищої ради юстиції, Дисциплінарної комісії суддів України, відповідного вищого спеціалізованого суду, Державної судової адміністрації України, Ради суддів України.

5. Про результати перевірки відповідні органи письмово повідомляють Комітет Верховної Ради України у встановлений ним строк, але не пізніш як через 15 днів з часу отримання ними доручення про перевірку.

6. Про час та місце засідання Комітету Верховної Ради України повідомляється суддя, обраний безстроково, щодо якого порушено питання про звільнення його з посади.

Стаття 141. Порядок розгляду Комітетом Верховної Ради України питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково

1. У засіданні Комітету Верховної Ради України, на якому розглядається питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, можуть брати участь народні депутати України, представники Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради юстиції, Державної судової адміністрації України, а також представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості.

2. Участь судді, обраного безстроково, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, у засіданні Комітету Верховної Ради України є обов'язковою, крім випадків, коли суддю звільняють з підстав, передбачених пунктами 2, 3, 6 - 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

3. У разі повторної неявки без поважних причин судді, стосовно якого розглядається подання про звільнення його з посади, якщо Комітетом Верховної Ради України встановлено факт отримання цим суддею повідомлення про час і місце засідання, розгляд питання щодо нього провадиться за його відсутності. Комітет Верховної Ради України надає оцінку поважності причин неявки. У такому ж порядку провадиться і розгляд питань стосовно суддів, які письмово відмовилися від участі в засіданні Комітету Верховної Ради України або стосовно яких є письмове повідомлення про їх відмову від участі в засіданні цього Комітету.

4. На засіданні Комітету Верховної Ради України розгляд подання про звільнення судді починається з доповіді головуючого.

5. Члени Комітету Верховної Ради України та інші народні депутати України можуть ставити запитання судді щодо матеріалів перевірки, а також за фактами, зазначеними у зверненнях громадян.

6. Суддя має право ознайомитися з матеріалами, довідками та висновком Комітету Верховної Ради України, що стосуються його звільнення.

Стаття 142. Запрошення осіб для розгляду питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково

1. На пленарне засідання Верховної Ради України для розгляду питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, запрошуються Голова Верховного Суду України, голова відповідного вищого спеціалізованого суду, Голова Вищої ради юстиції, Голова Державної судової адміністрації України.

2. Присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради України при розгляді питання про його звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України, є обов'язковою. Неявка на засідання не є перешкодою для розгляду питання по суті.

Стаття 143. Порядок розгляду питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, на пленарному засіданні Верховної Ради України

1. Комітет Верховної Ради України вносить на пленарне засідання Верховної Ради України пропозицію про рекомендацію або про нерекомендацію щодо звільнення з посади судді, обраного безстроково.

2. Кожна кандидатура для звільнення з посади судді, обраного безстроково, персонально представляється на пленарному засіданні Верховної Ради України представником Комітету Верховної Ради України.

3. У разі якщо суддя не згоден з поданням про звільнення, обов'язково заслуховується його пояснення.

4. Народні депутати України можуть ставити запитання судді щодо його діяльності.

5. Якщо під час обговорення питання на пленарному засіданні Верховної Ради України виникає необхідність здійснити перевірку звернень громадян щодо діяльності судді або витребувати додаткову інформацію, Верховна Рада України доручає відповідному Комітету Верховної Ради України здійснити таку перевірку.

Стаття 144. Прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково

1. З підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, Верховна Рада України приймає рішення про звільнення судді з посади.

2. Рішення приймається шляхом відкритого нефіксованого голосування більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

3. Рішення про звільнення судді оформляється постановою Верховної Ради України.

 

Глава 3. Припинення та зупинення повноважень судді

 

Стаття 145. Припинення повноважень судді

1. Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

2. Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, повідомляє Державну судову адміністрацію України і орган, який обрав або призначив суддю. До повідомлення додаються документи, що свідчать про наявність підстави для припинення повноважень судді.

 

 

Стаття 146. Зупинення повноважень судді

1. Повноваження судді можуть бути зупинені Радою суддів України за зверненням:

1) Генерального прокурора України або його заступника - у зв'язку з притягненням судді до кримінальної відповідальності;

2) Вищої ради юстиції - у зв'язку з розглядом нею справи про порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) виборчої комісії чи самого судді - у разі реєстрації судді кандидатом на посаду, яка передбачає отримання представницького мандата.

Повноваження судді зупиняються Радою суддів України у разі обрання судді членом Вищої ради юстиції, членом Центральної виборчої комісії, членом Дисциплінарної комісії суддів України або судовим інспектором.

2. Прийняте Радою суддів України рішення про зупинення повноважень судді надсилається голові відповідного суду, який невідкладно повідомляє суддю про зупинення його повноважень.

3. З моменту повідомлення про зупинення повноважень суддя не має права здійснювати судочинство, направляти офіційні документи, витребувати матеріали, за ним зберігається заробітна плата.

4. Зупинення повноважень судді має наслідком одночасне зупинення його повноважень на адміністративній посаді в суді.

5. За суддею, повноваження якого зупинено, зберігаються всі гарантії незалежності судді.

6. Повноваження судді поновлюються у разі:

1) набрання законної сили виправдувальним вироком суду щодо нього або закриття кримінальної справи;

2) закриття справи про порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) зняття виборчою комісією судді - кандидата в депутати з реєстрації, оголошення результатів виборів, за результатами яких суддя не здобув представницького мандата, або відмова судді від здобутого ним представницького мандата до складення відповідної присяги.

Повноваження судді поновлюються Радою суддів України у разі закінчення повноважень судді на посадах, зазначених в абзаці другому частини першої цієї статті.

 

Розділ ІХ. Суддівське самоврядування

Глава 1. Загальні засади суддівського самоврядування

Стаття 147. Завдання суддівського самоврядування

1. Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями.

2. Суддівське самоврядування є однією з найважливіших гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в судову діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

3. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

4. До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо:

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади;

2) зміцнення незалежності судів, захист від втручання в їх діяльність;

3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

4) призначення на адміністративні посади в судах, призначення суддів Конституційного Суду України та суддів до складу Вищої ради юстиції, призначення суддів до кваліфікаційних комісій суддів та Дисциплінарної комісії суддів України;

5) заохочення суддів;

6) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Стаття 148. Організаційні форми суддівського самоврядування

1. Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, Рада суддів України та їх виконавчі органи.

2. Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через:

1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України;

2) конференції суддів місцевих та апеляційних судів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

3) з'їзд суддів України;

4) Раду суддів України.

3. Порядок здійснення суддівського самоврядування визначається відповідно до Конституції України цим Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями, що затверджуються органами суддівського самоврядування згідно з цим Законом.

 

Глава 2. Збори суддів та конференції суддів

Стаття 149. Збори суддів

1. Збори суддів - зібрання суддів відповідного суду, на якому обговорюються питання внутрішньої діяльності цього суду та приймаються колективні рішення з обговорюваних питань.

2. Збори суддів скликаються головою відповідного суду за власною ініціативою або на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду.

3. Збори суддів місцевих та апеляційних судів скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.

4. Збори суддів є повноважними, якщо на них присутні не менше двох третин від загальної кількості суддів даного суду. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді даного суду.

5. Збори суддів:

1) обговорюють питання, що стосуються внутрішньої діяльності суду та його апарату і приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими до виконання;

2) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади, керівника апарату суду, дають рекомендації щодо призначення суддів на адміністративні посади;

3) затверджують порядок утворення колегій суддів для розгляду судових справ, порядок визначення головуючого на засіданні та порядок заміщення суддів у разі їх відсутності;

4) затверджують порядок і графік надання відпусток суддям;

5) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

Збори суддів місцевих та апеляційних судів обирають делегатів на відповідні конференції суддів.

6. Збори суддів можуть звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які повинні розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.

7. Збори суддів можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, виробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення цієї практики та законодавства, вносити свої пропозиції на розгляд конференцій суддів та з'їзду суддів України.

8. Хід роботи зборів суддів протоколюється.

Стаття 150. Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду, їх повноваження

1. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються головою суду або на вимогу не менше однієї третини від загальної кількості суддів цього суду.

2. Збори суддів Верховного Суду України скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на рік. Збори суддів вищого спеціалізованого суду скликаються у міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці.

3. Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду є повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості суддів даного суду. На збори суддів можуть запрошуватися працівники апарату суду, інші особи. У голосуванні беруть участь лише судді даного суду.

4. Збори суддів обговорюють питання, що стосуються внутрішньої діяльності суду або роботи конкретних суддів чи працівників апарату суду, та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів даного суду. Збори суддів заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в даному суді, та керівників структурних підрозділів апарату суду.

5. Збори суддів Верховного Суду України, збори суддів вищого спеціалізованого суду:

1) вносять пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;

2) обирають делегатів на з'їзд суддів України;

3) здійснюють інші повноваження, визначені законом.

6. Збори суддів Верховного Суду України та збори суддів вищого спеціалізованого суду можуть звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які повинні розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.

Стаття 151. Виконання рішень зборів суддів

1. Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду.

Стаття 152. Конференції суддів

1. Конференція суддів - зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому обговорюються питання діяльності цих судів та приймаються колективні рішення з обговорюваних питань.

2. Конференція суддів:

1) обговорює і вирішує питання, що стосуються фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів;

2) заслуховує звіти виконавчих органів конференції, інформацію відповідних управлінь Державної судової адміністрації України;

3) заслуховує звіти членів відповідної територіальної кваліфікаційної комісії суддів про їх роботу у складі комісії;

4) може вносити пропозиції щодо кандидатур суддів до складу Ради суддів України (судді, які обіймають адміністративні посади, не можуть бути обрані до Ради суддів України);

5) обирає членів відповідної територіальної кваліфікаційної комісії суддів;

6) розробляє пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;

7) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

8) обирає делегатів на з'їзд суддів України;

9) обговорює інші питання, віднесені до повноважень органів суддівського самоврядування.

3. Конференція суддів приймає рішення, що є обов'язковими для суддів відповідних судів.

Стаття 153. Порядок скликання конференцій суддів

1. Конференція суддів скликається не рідше одного разу на рік за рішенням Ради суддів України. Конференція суддів може бути скликана також на вимогу не менше однієї третини від складу делегатів останньої конференції суддів. У разі невиконання Радою суддів України зазначеної вимоги ініціатори скликання конференції (не менш як одна третина делегатів останньої конференції) утворюють організаційне бюро зі скликання конференції суддів, яке має повноваження ради суддів щодо скликання конференції.

2. Про день і час початку роботи конференції і питання, що виносяться на її обговорення, судді відповідних судів повідомляються не пізніш як за п'ятнадцять днів до початку роботи конференції.

Стаття 154. Порядок проведення конференцій суддів

1. Конференція суддів вважається повноважною, якщо в її роботі беруть участь не менше двох третин від складу делегатів відповідних судів. На конференції можуть бути присутні також судді, які не є делегатами конференції.

2. Делегати на конференцію обираються зборами суддів таємним або відкритим голосуванням на альтернативній основі при вільному висуненні кандидатур.

3. Конференцію суддів відкриває голова Ради суддів України, а в разі якщо конференцію скликано не за рішенням Ради суддів України - уповноважений представник організаційного бюро зі скликання конференції суддів.

4. Конференція суддів обирає відкритим голосуванням з числа делегатів конференції президію конференції в кількості, визначеній рішенням конференції, а також інші робочі органи конференції. Президія керує роботою конференції суддів.

5. Конференція суддів затверджує порядок денний конференції та визначає регламент її роботи.

6. У роботі конференції суддів можуть брати участь представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, навчальних та наукових закладів, правоохоронних органів, громадських організацій.

7. Рішення конференції суддів приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.

8. Інші питання порядку проведення конференції суддів регулюються регламентом відповідної конференції суддів.

Стаття 155. З'їзд суддів України

1. Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України.

2. З'їзд суддів України:

1) заслуховує звіт Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів;

2) заслуховує інформацію Вищої ради юстиції, Дисциплінарної комісії суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність, може висловити недовіру голові Державної судової адміністрації України;

3) призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції України і законів України;

4) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції України і законів України;

5) обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Дисциплінарної комісії суддів України;

6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб;

7) обирає Раду суддів України;

8) розглядає інші питання суддівського самоврядування.

3. З'їзд суддів України приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх професійних суддів.

Стаття 156. Порядок скликання з'їзду суддів України

1. Черговий з'їзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на три роки. Позачерговий з'їзд суддів України може бути скликаний також на вимогу не менше однієї третини конференцій суддів або на вимогу зборів суддів Верховного Суду України.

2. Рада суддів України приймає рішення про скликання чергового або позачергового з'їзду, схвалює попередній перелік питань, що виносяться на обговорення з'їзду, та визначає дату, місце проведення з'їзду і норму представництва суддів.

3. Для участі в роботі з'їзду суддів України можуть бути запрошені Президент України, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, представники навчальних і наукових закладів та установ, громадських організацій, інші особи.

4. У разі якщо Рада суддів України не скликає з'їзд суддів на вимогу конференцій чи зборів суддів Верховного суду України відповідно до частини першої цієї статті, ініціатори скликання позачергового з'їзду утворюють організаційний комітет зі скликання з'їзду суддів України, що має повноваження Ради суддів України щодо скликання з'їзду. У такому разі організаційний комітет невідкладно публікує інформацію про його утворення в офіційних друкованих засобах масової інформації та призначає дату проведення позачергового з'їзду суддів не раніш як через два місяці з дня утворення організаційного комітету.

5. Судді всіх судів повідомляються про дату проведення з'їзду суддів України та питання, що виносяться на його розгляд, не пізніш як за тридцять днів до початку роботи з'їзду.

Стаття 157. Обрання делегатів на з'їзд суддів України

1. Делегати на з'їзд суддів України обираються конференціями суддів, а делегати від вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України - зборами суддів за нормою представництва, визначеною Радою суддів України. Збори суддів Конституційного Суду України обирають на з'їзд трьох делегатів з числа суддів Конституційного Суду України.

2. Делегати на з'їзд суддів України обираються шляхом відкритого або таємного голосування на альтернативній основі, при вільному висуненні кандидатур для обрання.

Стаття 158. Порядок проведення з'їзду суддів України

1. З'їзд суддів України є повноважним, якщо в ньому беруть участь не менше двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

2. З'їзд суддів України відкриває голова Ради суддів України, а в разі його відсутності - заступник голови чи секретар Ради суддів України.

3. З'їзд обирає шляхом відкритого голосування президію з'їзду в кількісному складі, який визначається рішенням з'їзду. Президія керує роботою з'їзду суддів України.

4. З'їзд обговорює і затверджує порядок денний та регламент своєї роботи, обирає мандатну комісію, секретаріат та інші робочі органи з'їзду.

5. Хід роботи з'їзду суддів України протоколюється.

6. Рішення з'їзду суддів України приймаються більшістю голосів делегатів, присутніх на з'їзді, відкритим або таємним голосуванням. Питання, зазначені у пунктах 3 - 5 частини другої статті 155 цього Закону, вирішуються з'їздом шляхом таємного голосування.

7. Інші питання порядку проведення з'їзду суддів України регулюються регламентом з'їзду суддів України, прийнятим з'їздом.

Стаття 159. Рада суддів України

1. У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.

2. Рада суддів України обирається з'їздом суддів України у складі тридцяти трьох членів.

Пропозиції щодо кандидатур суддів до складу Ради суддів України можуть вносити делегації від конференцій чи зборів суддів, а також окремі делегати з'їзду за такими квотами:

1) один представник від Конституційного Суду України;

2) чотири представники від Верховного Суду України;

3) по два представники від кожного вищого спеціалізованого суду;

4) по два представники від апеляційних судів кожної судової юрисдикції;

5) по два представники від окружних судів кожної судової юрисдикції;

6) чотири представники від дільничних судів.

3. Судді, які обіймають на адміністративни посади, не можуть бути членами Ради суддів України.

Рада суддів України є повноважною за умови обрання не менше 25 членів. Рада суддів України, сформована з порушенням вимог цієї частини, є неповноважною.

4. Члени Ради суддів України на засіданні Ради обирають зі свого складу голову Ради суддів України, його заступника та секретаря, а також президію Ради суддів України. Кількісний та персональний склад президії визначається Радою суддів України відповідно до положення про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів України..

5. Рада суддів України в період між з'їздами організовує контроль за виконанням рішень з'їзду, а також вирішує питання про скликання з'їзду. Повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються цим Законом та положенням про Раду суддів України.

6. Рада суддів України:

1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та членів їхніх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань;

3) здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльністю Державної судової адміністрації України, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб Державної судової адміністрації України про їх діяльність;

4) розглядає скарги суддів на голів судів, їх заступників, голів судових палат, інших посадових осіб, а також інші повідомлення суддів про загрозу їх незалежності та за наслідками вживає розгляду відповідних заходів, повідомляє відповідні органи державної влади про підстави для кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності, оприлюднює заяви від імені суддівського корпусу про факти порушення незалежності судді, звертається до міжнародних організацій з відповідними повідомленнями тощо;

5) затверджує нормативи з завантаженості суддів у судах усіх рівнів;

6) заслуховує звіти про роботу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Дисциплінарної комісії суддів України, призначених з'їздом суддів України (Радою суддів України);

7) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

8) має право зупиняти рішення рад суддів, що не відповідають Конституції та законам України чи суперечать рішенням з'їзду суддів України;

9) приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

7. Рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування, а також суддів, які обіймають адміністративні посади в судах. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України.

Стаття 160. Забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування

1. Забезпечення роботи конференцій суддів, з'їзду суддів України, діяльності Ради суддів України здійснюється Державною судовою адміністрацією України та її територіальними управліннями за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з вимогами розділу XII цього Закону.

Розділ X. Забезпечення професійного судді

Стаття 161. Суддівська винагорода

1. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

2. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) кваліфікаційний клас;

3) перебування на адміністративній посаді в суді.

3. Посадовий оклад судді дільничного суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, встановлених законом.

Посадові оклади інших суддів встановлюються у такому розмірі:

1) судді окружного суду - 1,1 посадового окладу судді дільничного суду;

2) судді апеляційного суду - 1,2 посадового окладу судді дільничного суду;

3) судді вищого спеціалізованого суду - 1,4 посадового окладу судді дільничного суду;

4) судді Верховного Суду України - 1,55 посадового окладу судді дільничного суду.

4. Судді виплачується щомісячна доплата за кваліфікаційний клас у розмірах: за п'ятий кваліфікаційний клас - 50 відсотків, четвертий кваліфікаційний клас - 60 відсотків, третій кваліфікаційний клас - 70 відсотків, другий кваліфікаційний клас - 80 відсотків, перший кваліфікаційний клас - 90 відсотків, вищий кваліфікаційний клас - 100 відсотків посадового окладу.

5. Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад два роки - 12 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 20 відсотків, понад 10 років - 30 відсотків, понад 15 років - 40 відсотків, понад 20 років - 50 відсотків, понад 25 років - 75 відсотків, понад 30 років - 80 відсотків, понад 35 років - 85 відсотків посадового окладу.

6. Суддям, які обіймають адміністративні посади в суді, надається щомісячна доплата у розмірах: заступникові голови суду, голові судової палати, секретареві Пленуму Верховного Суду України - 3 відсотки, голові суду - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

7. Суддя, який має право на відставку, але продовжує працювати на посаді судді, одержує доплату до грошового утримання у розмірі 30 відсотків довічного грошового утримання, яке він отримував би у разі виходу у відставку. Ця доплата не враховується при визначенні розміру грошового утримання судді у відставці.

Стаття 162. Відпустка

1. Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 35 календарних днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 5 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, понад 10 років - 10 календарних днів, понад 15 років - 15 календарних днів.

Стаття 163. Стаж роботи судді

1. До стажу роботи на посаді судді зараховується:

1) робота на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України;

2) робота судді на посаді члена Вищої ради юстиції, Дисциплінарної комісії суддів України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, судового інспектора, який працював на постійній основі;

3) робота на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітрів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Стаття 164. Забезпечення житлових умов судді

1. Суддя, який не має жилого приміщення для постійного проживання, має право на одержання кредиту для будівництва або придбання житла на строк до 20 років з погашенням кредиту за рахунок Державного бюджету України. Такий кредит надається судді один раз.

2. Видатки на будівництво та придбання житла передбачаються у Державному бюджеті України окремими рядками для суддів Конституційного Суду України, суддів Верховного Суду України та суддів інших судів загальної юрисдикції.

3. Замовником з кредитування будівництва або придбання житла для суддів є апарати Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та Державна судова адміністрація України. Вибір замовником уповноваженого банку, який надає кредити суддям, проводиться на конкурсній основі відповідно до законодавства.

4. Оплата послуг з експертної оцінки вартості житла та інших послуг, пов'язаних з укладенням відповідних договорів, сплата першого внеску, погашення кредиту і відсотків за кредит здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

5. Розмір першого внеску і кредиту, які сплачуються за рахунок Державного бюджету України, визначається виходячи з нормативного розміру площі житла, а також результатів експертної оцінки вартості житла.

Нормативний розмір площі житла для судді і членів його сім'ї, відомості про яких занесені до особової справи судді, визначається, виходячи з установлених законодавством норм загальної та жилої площі.

Вартість одного квадратного метра будівництва (придбання) житла для судді, яка оплачується за рахунок Державного бюджету України, не може перевищувати середньої вартості житла, що склалася у відповідному регіоні.

6. Загальна сума першого внеску, кредиту і відсотків за кредитом може бути більшою, ніж розмір, що визначений відповідно до частини п'ятої цієї статті. Суму, яка перевищує такий розмір, сплачує суддя на умовах договору, укладеного між ним та уповноваженим банком.

7. Розмір першого внеску, кредиту і відсотків за кредитом, що погашається за рахунок Державного бюджету України, відображається в договорі між замовником, уповноваженим банком і суддею.

8. У разі звільнення особи з посади судді обов'язок щодо сплати непогашеної частини кредиту та відсотків за кредит переходить до неї (крім випадку звільнення з посади судді Конституційного Суду України або звільнення судді за його заявою про відставку).

9. Якщо особу звільнено з посади судді на підставах, передбачених пунктами 1, 4 - 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, або якщо вона відпрацювала на посаді судді менше п'яти років, вона повинна відшкодувати державі витрати на оплату послуг з експертної оцінки вартості житла та інших послуг, пов'язаних з укладенням відповідних договорів, а також на сплату першого внеску.

Стаття 165. Забезпечення потреб судді, пов'язаних з його професійною діяльністю

1. Суддя безоплатно забезпечується мантією та суддівським нагрудним знаком у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Суддя забезпечується окремим кабінетом та необхідними для роботи засобами.

3. Судді для оздоровлення і профілактики захворювань щорічно виплачується допомога у розмірі одного посадового окладу із доплатами, встановленими цим Законом. Це право зберігається за суддею і після його виходу у відставку або на пенсію.

Стаття 166. Соціальне страхування судді

1. Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому особистому страхуванню за ризиковою схемою страхування за рахунок Державного бюджету України на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою.

Розділ XІ. Статус професійного судді у відставці

Стаття 167. Вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою

1. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку в розмірі його середньомісячного заробітку, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців або за останні 2 місяці за вибором судді, за кожний повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

У разі смерті працюючого судді, який мав право на відставку, але не скористався ним, вихідна допомога виплачується членам сім'ї судді, що перебували на його утриманні.

Стаття 168. Пенсія або довічне грошове утримання судді у відставці

1. Судді, який перебуває у відставці і продовжує трудову діяльність, пенсія чи довічне грошове утримання виплачується повністю незалежно від заробітку, одержуваного після виходу у відставку або на пенсію.

2. Судді у відставці виплачується за його вибором пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

3. Щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання.

Стаття 169. Припинення відставки судді

1. Відставка судді припиняється внаслідок:

1) повторного обрання на посаду судді;

2) вчинення дій, що дискредитують його як суддю;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) припинення громадянства України.

2. У випадку, зазначеному у пункті 3 частини першої цієї статті, разом з припиненням відставки суддя втрачає гарантії недоторканності судді.

3. Припинення відставки, за винятком повторного обрання на посаду судді, є підставою для припинення виплати йому довічного грошового утримання судді, що було нараховане у зв'язку з відставкою. Пенсія за таких умов нараховується на загальних підставах.

4. Рішення про припинення відставки судді приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

 

Розділ XІI. Організаційне забезпечення діяльності судів

 

Глава 1. Загальні питання забезпечення діяльності судів

Стаття 170. Особливості забезпечення функціонування судової влади

1. Відповідно до Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечується державою.

2. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Стаття 171. Система забезпечення функціонування судової влади

1. В Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.

2. Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на Державну судову адміністрацію України, що утворюється і функціонує відповідно до вимог цього Закону. Організаційне забезпечення діяльності судів відповідно до цього Закону становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

3. Судові органи, інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених цим та іншими законами.

Порядок організаційного забезпечення діяльності Конституційного Суду України встановлюється цим Законом, законом про Конституційний Суд України та іншими законами.

Стаття 172. Засади фінансування судів

1. Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

1) апарати Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів - щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;

2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів, Дисциплінарної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь, спеціалізованих юридичних вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації.

3. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремими рядками для:

1) дільничних судів;

2) окружних судів відповідних юрисдикцій;

3) апеляційних судів відповідних юрисдикцій;

4) кожного вищого спеціалізованого суду;

5) Верховного Суду України;

6) Конституційного Суду України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

4. Державна судова адміністрація України розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції. Нормативи доводяться до кожного суду і повинні переглядатися не рідшого одного разу на рік. Кошторис витрат на утримання кожного суду затверджується на підставі зазначених нормативів.

5. Відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду згідно із затвердженими нормативами покладається на Державну судову адміністрацію. Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснює Рада суддів України, а також органи державної влади, визначені законом.

6. Особливості підготовки і розгляду проекту закону про Державний бюджет України в частині фінансування судів, інших органів та установ судової системи визначаються Бюджетним кодексом України.

Стаття 173. Порядок фінансування судів

1. Суди загальної юрисдикції фінансуються на підставі кошторисів і помісячних розписів видатків, затверджених відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

2. Видатки на утримання судів не пізніше 10 числа кожного місяця перераховуються органами Державного казначейства України на рахунки Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів і рахунки Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь для фінансування органів та установ, передбачених пунктом 2 частини другої статті 174 цього Закону.

3. У разі якщо Державний бюджет України на поточний фінансовий рік не прийнято, суди фінансуються у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Стаття 174. Матеріально-технічне забезпечення судів

1. Місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України.

2. Матеріально-технічне забезпечення місцевих та апеляційних судів покладається на територіальні управління Державної судової адміністрації України і здійснюється в межах кошторису на утримання відповідного суду.

3. Суди та інші установи, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через Державну судову адміністрацію України та її територіальні управління. Витрати на капітальний ремонт, реконструкцію та будівництво нових приміщень судів, а також інші капітальні витрати здійснюються через Державну судову адміністрацію України та її територіальні управління.

Стаття 175. Матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист суддів і працівників судової системи

1. Розмір заробітної плати судді має забезпечувати фінансову незалежність судді, визначається цим Законом і не може бути зменшений.

2. Розмір заробітної плати працівників апарату судів, працівників Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Законом України «Про державну службу», іншими нормативно-правовими актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів законодавчої та виконавчої влади.

3. Розмір посадових окладів відповідних працівників спеціалізованих юридичних вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців Державної судової адміністрації України, а розмір посадових окладів науково-педагогічних працівників не може бути меншим, ніж у судді окружного суду.

4. Територіальні управління Державної судової адміністрації України, апарати Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів несуть видатки на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці.

 

Стаття 176. Представницькі витрати судів

1. У кошторисах Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів передбачаються кошти на представницькі витрати.

Глава 2. Державна судова адміністрація України

Стаття 177. Статус Державної судової адміністрації України

1. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), а також інших органів та установ судової системи відповідно до цього Закону.

2. Територіальні управління Державної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь та апаратів судів є державними службовцями.

4. Державна судова адміністрація України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

5. Положення про Державну судову адміністрацію України затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 178. Повноваження Державної судової адміністрації України

1. Державна судова адміністрація України:

1) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, Дисциплінарної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування;

2) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

3) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

4) технічно забезпечує ведення статистичного і персонального обліку даних про кадри суддівського корпусу;

5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;

6) організовує проходження студентами вищих навчальних закладів навчальної практики в судах і розробляє відповідні програми;

7) організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;

8) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону;

9) виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом;

10) здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;

11) забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом;

12) забезпечує охорону судів та безпеку суддів у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та правоохоронними органами;

13) організовує та фінансує будівництво і ремонт будинків та приміщень судів, а також забезпечує їх технічне оснащення;

14) організовує комп'ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;

15) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень;

16) забезпечує фінансування судових витрат, які відповідно до закону здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

17) здійснює зв'язки з відповідними органами та установами, у тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;

18) розробляє та забезпечує ведення Єдиної інформаційної системи автоматичного розподілу судових справ між суддями;

19) організовує діяльність служби судових розпорядників;

20) сприяє Раді суддів України у визначенні нормативів завантаженості суддів у судах усіх рівнів та виробленні пропозицій щодо чисельності суддів у відповідних судах;

21) здійснює інші повноваження, визначені законом.

2. Державна судова адміністрація України здійснює свої повноваження відповідно до Конституції України, цього та інших законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, положення про Державну судову адміністрацію України, рішень з'їзду суддів України та Ради суддів України.

 

Стаття 179. Голова Державної судової адміністрації України

1. Державну судову адміністрацію України очолює Голова Державної судової адміністрації України.

2. Голова Державної судової адміністрації України призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України на основі рекомендації Ради суддів України.

3. Голова Державної судової адміністрації України не має права суміщати службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку.

4. Голова Державної судової адміністрації України:

1) керує діяльністю Державної судової адміністрації України, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;

2) організовує роботу Державної судової адміністрації України;

3) призначає на посади за результатами конкурсного добору, який проводиться відповідно до законодавства про державну службу, та звільняє з посад працівників Державної судової адміністрації України, а також начальників територіальних управлінь Державної судової адміністрації України та їх заступників за погодженням з Радою суддів України;

4) затверджує положення про структурні підрозділи Державної судової адміністрації України та визначає службові обов'язки працівників Державної судової адміністрації України;

5) встановлює посадові оклади працівникам Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь, присвоює їм ранги державного службовця відповідно до закону, застосовує заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;

6) інформує про діяльність Державної судової адміністрації України Раду суддів України;

7) бере участь у підготовці пропозицій до проекту Державного бюджету України щодо фінансування судової влади;

8) здійснює інші повноваження, визначені законом.

5. Голова Державної судової адміністрації України з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

6. Голова Державної судової адміністрації України має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погодженим із Радою суддів України. Обов'язки заступників визначаються Головою Державної судової адміністрації України.

Стаття 180. Територіальні управління Державної судової адміністрації України

1. Територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

2. Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України.

3. Структура і штатний розпис територіального управління Державної судової адміністрації України затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за поданням начальника територіального управління Державної судової адміністрації України.

4. Територіальне управління Державної судової адміністрації України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державного казначейства України.

5. Територіальні управління Державної судової адміністрації України здійснюють свою діяльність на основі положення про Державну судову адміністрацію України.

 

Глава 3. Інші питання судоустрою

Стаття 181. Апарат суду

1. Організаційне забезпечення роботи суду здійснюється його апаратом, який очолює керівник апарату (завідувач секретаріату).

2. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу.

Контроль за діяльністю керівника апарату здійснює голова відповідного суду.

3. Керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає на посаду за результатами конкурсного добору, який проводиться згідно із законодавством про державну службу, та звільняє з посади голова відповідного місцевого суду, а керівника апарату апеляційного суду - голова відповідного апеляційного суду.

Керівник апарату Верховного Суду України, керівник апарату вищого спеціалізованого суду та їх заступники призначаються на посаду за результатами конкурсного добору, який проводиться відповідно до законодавства про державну службу, і звільняються з посади відповідно Головою Верховного Суду України, головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

4. Голова суду (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів) має право вносити подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення чи дисциплінарного стягнення, подання про звільнення їх з посад.

5. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі.

Працівники апаратів дільничних судів призначаються начальником відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України за поданням керівника апарату відповідного суду.

Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі.

6. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу". За умовами оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного забезпечення працівники апарату суду прирівнюються до відповідних категорій працівників апарату вищого, центральних або місцевих органів виконавчої влади.

7. Структура і штатна чисельність апаратів місцевих судів затверджуються відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України за поданням голови відповідного місцевого суду, а апаратів апеляційних судів – Державною судовою адміністрацією України за поданням голови відповідного апеляційного суду в межах видатків на утримання відповідного суду.

Положення про апарат місцевих та апеляційних судів затверджуються головами цих судів.

8.Структура і штатний розпис апарату вищого спеціалізованого суду затверджується президією відповідного суду за поданням голови цього суду в межах видатків на утримання суду.

Структура і штатний розпис апарату Верховного Суду України затверджуються Пленумом Верховного Суду України в межах видатків на утримання суду.

Положення про апарат Верховного Суду України та апарат вищого спеціалізованого суду затверджуються головами цих судів.

9. В апаратах судів загальної юрисдикції можуть утворюватися управління, відділи, інші структурні підрозділи, що здійснюють свої функції на підставі положення про відповідний підрозділ, затвердженого керівником апарату відповідного суду за погодженням з головою суду.

10. До штату апарату суду входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники. Помічником судді місцевого суду може бути громадянин України, який володіє державною мовою, є студентом вищого юридичного навчального закладу (юридичного факультету) або має юридичну освіту. Помічником судді апеляційного суду може бути громадянин України, який володіє державною мовою та має вищу юридичну освіту. Помічником судді вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України може бути громадянин України, який володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

Не може бути помічником судді особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

11. Помічники та наукові консультанти суддів призначаються на посади і звільняються з посад за поданням або погодженням з відповідними суддями. Помічники та наукові консультанти суддів призначаються на час роботи відповідного судді.

Стаття 182. Бібліотеки судів

1. Для забезпечення судів нормативно-правовими актами, науковою спеціальною літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки складають друковані видання та комп'ютерні бази даних.

2. Положення про бібліотеку суду затверджується Головою Верховного Суду України.

Стаття 183. Служба судових розпорядників

1. У кожному суді діє служба судових розпорядників. Судові розпорядники забезпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень головуючого на судовому засіданні.

2. Судові розпорядники призначаються на посаду і звільняються з посади керівником апарату відповідного суду.

3. Судові розпорядники забезпечуються форменим одягом, зразки якого затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

4. Судові розпорядники керуються у своїй діяльності цим Законом, вимогами процесуального закону, відповідними правилами та інструкціями, розпорядженнями голови суду та судді.

5. Порядок створення та діяльності служби судових розпорядників визначається положенням, яке затверджується Головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

Стаття 184. Забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах

1. Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорона приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюються судовою міліцією.

2. Повноваження судової міліції та порядок її діяльності визначаються законом.

Розділ ХIІІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Цей Закон вводиться в дію з 1 січня 2009 року.

2. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Окружні цивільні, окружні кримінальні суди починають свою діяльність після призначення (обрання) до їх складу не менше трьох суддів, але не пізніше 1 січня 2009 року. Про початок діяльності кожного окружного кримінального суду Державна судова адміністрація України повідомляє через газети «Голос України», «Урядовий кур’єр» та відповідні місцеві офіційні друковані засоби масової інформації. До початку діяльності окружних цивільних судів підсудні їм справи вирішують у першій інстанції відповідні суди. До початку діяльності окружних кримінальних судів підсудні їм справи вирішують у першій інстанції відповідні апеляційні суди.

Цивільні справи, призначені до судового розгляду відповідними судами першої інстанції до початку діяльності відповідного окружного цивільного суду, розглядаються і вирішуються цими судами.

Кримінальні справи, призначені до судового розгляду відповідними апеляційними судами як судами першої інстанції до початку діяльності відповідного окружного кримінального суду, розглядаються і вирішуються цими судами.

Після початку діяльності окружного цивільного суду цивільні справи, що надійшли до відповідних судів першої інстанції і підсудні окружному цивільному суду, передаються цими судами до окружного цивільного суду, якщо справа не призначена до судового розгляду.

Після початку діяльності окружного кримінального суду кримінальні справи, що надійшли до відповідних апеляційних судів для розгляду в першій інстанції і підсудні окружному кримінальному суду, передаються цими судами до окружного кримінального суду, якщо справа не призначена до судового розгляду.

4. Апеляційні кримінальні суди і апеляційні цивільні суди починають свою діяльність після призначення (обрання) до їх складу не менше семи суддів, але не пізніше 1 січня 2009 року. Про початок діяльності кожного апеляційного кримінального суду і апеляційного цивільного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через газети «Голос України», «Урядовий кур’єр» та відповідні місцеві друковані засоби масової інформації.

Після початку діяльності апеляційного кримінального суду та апеляційного цивільного суду усі судові справи, що надійшли до апеляційних загальних судів, передаються цими судами до апеляційного кримінального та апеляційного цивільного судів, якщо справа не призначена до судового розгляду.

5. Вищий цивільний суд України і Вищий кримінальний суд України утворюються до 1 січня 2009 року і починають діяти з 1 березня 2009 року. До початку діяльності цих судів їх повноваження здійснюють відповідні судові палати Верховного Суду України.

6. Голови судів, їх заступники, голови судових палат, призначені до набрання чинності цим Законом, здійснюють повноваження, визначені цим Законом, до закінчення строку, на який їх призначено, якщо їхні посади зберігаються згідно з цим Законом, за винятком голів судів, їх заступників, призначених Радою суддів України у період після прийняття рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України" від 16 травня 2007 року та до набрання чинності цим Законом.

Голови судів, їх заступники, призначені Радою суддів України у період після прийняття рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції про офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України "Про судоустрій України" від 16 травня 2007 року та до набрання чинності цим Законом, підлягають новому призначенню у порядку, встановленому цим Законом, якщо їхні посади зберігаються згідно з цим Законом.

7. Вимоги щодо наявності кваліфікаційного класу, стажу роботи для зайняття посади судді в окружному, апеляційному, вищому спеціалізованому суді та Верховному Суді України не поширюються на суддів, що перебувають на цих посадах на момент набрання чинності цим Законом.

8. Судді Верховного Суду України здійснюють свої повноваження до звільнення з посади відповідно до частини п'ятої статті 126 Конституції України. Після звільнення суддів вакантні посади не заповнюються і підлягають скороченню, поки не залишиться 16 посад суддів відповідно до цього Закону.

Судді Верховного Суду України, які протягом року з дня набрання чинності цим Законом перейшли до вищого спеціалізованого суду чи іншого суду загальної юрисдикції, прирівнюються за статусом, у тому числі за рівнем грошового, соціального та побутового забезпечення, до суддів Верховного Суду України.

9. Територіальні кваліфікаційні комісії суддів починають свою діяльність не пізніше ніж 1 квітня 2009 року. До створення територіальних кваліфікаційних комісій у порядку, передбаченому цим Законом, їх повноваження виконують діючі кваліфікаційні комісії суддів. З початком діяльності територіальних кваліфікаційних комісій суддів припиняють свою діяльність діючі кваліфікаційні комісії суддів.

10. Вища кваліфікаційна комісія суддів України утворюється відповідно до вимог цього Закону та починає свою діяльність не пізніше 1 квітня 2009 року.

11. Дисциплінарна комісія суддів України і служба судових інспекторів утворюються відповідно до цього Закону і починають свою діяльність з 1 квітня 2009 року.

12. Дисциплінарні справи, що до 1 квітня 2009 року перебували у провадженні кваліфікаційних комісій суддів, які були утворені до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду і вирішення до Дисциплінарної комісії суддів України. Перебіг строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності зупиняється до прийняття справи Дисциплінарною комісією суддів України.

13. Після набрання чинності цим Законом Рада суддів України продовжує виконувати свої повноваження до обрання з’їздом суддів України відповідно до вимог цього Закону нового складу Ради суддів України, але не довше трьох місяців з моменту утворення вищих кримінального та цивільного судів.

14. Після набрання чинності цим Законом військові суди гарнізонів, апеляційні військові суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України продовжують діяти відповідно як місцеві та апеляційні суди і розглядають кримінальні справи згідно з підсудністю, визначеною Кримінально-процесуальним кодексом України, до їх ліквідації у порядку, встановленому законом, але не довше ніж до 1 січня 2009 року, а у виняткових випадках - до завершення розгляду справ, провадження в яких відкрито до прийняття цього Закону.

15. Судді військових судів гарнізонів, апеляційних військових судів регіонів та апеляційного суду Військово-Морських Сил України переводяться за їх згодою до іншого суду зі звільненням з військової служби або звільняються в установленому порядку з посади судді і направляються для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, інших військових формувань.

Судді Військової судової колегії Верховного Суду України переводяться за їх згодою до вищих спеціалізованих судів у порядку, передбаченому цим Законом, із звільненням з військової служби або звільняються в установленому порядку з посади судді і направляються для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, інших військових формувань.

16. Установити, що суддям військових судів гарнізонів, апеляційних військових судів регіонів, апеляційного суду Військово-Морських Сил України, Військової судової колегії Верховного Суду України:

звільненим з військової служби та переведеним до інших судів, виплачується один раз на їх вибір грошова допомога при звільненні з військової служби відповідно до статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” або вихідна допомога при подальшому виході їх у відставку з посади судді відповідно до цього Закону;

направленим для подальшого проходження військової служби до Збройних Сил України, інших військових формувань, виплачується один раз на їх вибір вихідна допомога при виході у відставку з посади судді відповідно до цього Закону або грошова допомога при подальшому звільненні з військової служби відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

звільненим з військової служби при одночасному виході у відставку з посади судді, виплачується на їх вибір грошова допомога відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" або вихідна допомога відповідно до цього Закону.

Установити, що в разі повторного обрання особи на посаду судді вихідна допомога може бути виплачена при виході у відставку лише в разі, якщо така особа не одержувала раніше грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" або вихідної допомоги відповідно до цього Закону.

17. Суддям, призначеним чи обраним на посаду до набрання чинності цим Законом, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах, зазначених у статті 163 цього Закону, зараховується також час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, а також на посадах слідчих і прокурорів за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше десяти років.

18. Частина четверта статті 70 цього Закону у частині наявності у кандидата на посаду судді освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» не застосовується до осіб, які здобули вищу юридичну освіту до набрання чинності цим Законом за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст».

19. Положення цього Закону щодо кваліфікаційної атестації та дисциплінарної відповідальності суддів набирають чинності з 1 квітня 2009 року.

20. Навчання кандидатів на посаду судді і підвищення кваліфікації суддів відповідно до цього Закону розпочинається не пізніше 1 січня 2009 року.

21. Вимоги цього Закону щодо добору кандидатів на посади професійних суддів з числа осіб, які пройшли підготовку у спеціалізованих юридичних вищих навчальних закладах четвертого рівня акредитації, набирають чинності з 1 січня 2010 року.

22. Вимоги цього Закону щодо наявності кваліфікаційного класу, стажу роботи для зайняття посади судді в окружному, апеляційному, вищому спеціалізованому суді та Верховному Суді України не поширюються на суддів, які обіймають ці посади на момент набрання чинності цим Законом.

23. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1) у Бюджетному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 37-38, ст. 189):

у статті 34:

частину другу після слів "у процесі підготовки бюджетних запитів" доповнити словами "за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"3. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів Конституційним Судом України, Верховним Судом України, вищими спеціалізованими судами, Державною судовою адміністрацією України не можуть запроваджувати обмеження, визначені у частині другій цієї статті";

після частини першої статтю 36 доповнити новою частиною такого змісту:

"2. Якщо Міністерство фінансів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, Державної судової адміністрації України не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, воно включає їх пропозиції до проекту Державного бюджету України і разом із проектом Закону України "Про Державний бюджет України" подає на розгляд Кабінету Міністрів України аргументовані висновки із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей".

У зв'язку з цим частини другу і третю вважати відповідно частинами третьою і четвертою;

частину першу статті 38 доповнити абзацом такого змісту:

"Якщо Кабінет Міністрів України вважає, що бюджетні запити Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, Державної судової адміністрації України не обґрунтовані чи не можуть бути задоволені, він також подає до Верховної Ради України відповідний висновок із зазначенням причин, що перешкоджають задоволенню цих запитів, та пропозиції щодо шляхів усунення розбіжностей";

частину першу статті 41 викласти в такій редакції:

"1. Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. В обговоренні цього питання беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій, народні депутати України, представники Кабінету Міністрів України, Рахункової палати України, а в частині щодо фінансування судів та інших органів і установ судової системи – представники Ради суддів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Державної судової адміністрації України”;.

2) у статті 8 Закону України "Про оплату праці" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121; 1997 р., № 11, ст. 89):

у частині другій слова "крім випадку, передбаченого" замінити словами "крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та";

доповнити частиною третьою такого змісту:

"Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом";

3) статтю 29 Закону України "Про Конституційний Суд України" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 49, ст. 272) викласти в такій редакції:

"Стаття 29. Матеріальне, соціальне і побутове забезпечення суддів Конституційного Суду України

Суддівська винагорода судді Конституційного Суду України прирівнюється до суддівської винагороди судді Верховного Суду України з щомісячними доплатами за вищий кваліфікаційний клас та стаж роботи понад 25 років.

Судді Конституційного Суду України виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі його середньомісячної суддівської винагороди, виходячи з виплат за останні дванадцять календарних місяців або за останні два місяці за вибором судді, за кожний повний рік роботи на посаді судді, але не менше його річного заробітку. У разі смерті судді Конституційного Суду України, який мав право на відставку, але не скористався ним, вихідна допомога виплачується членам сім'ї судді, що перебували на його утриманні.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби без додержання умови наявності десятирічного стажу роботи на посаді судді.

У разі якщо повноваження судді Конституційного Суду України, який не має права на відставку, було припинено відповідно до пунктів 1 і 3 частини першої статті 23 цього Закону, за ним зберігаються до виходу на пенсію за віком 80 відсотків грошового утримання та інші види матеріального забезпечення, якими користується суддя Конституційного Суду України.

Інші види матеріального і побутового забезпечення, соціальний захист, медичне обслуговування суддів Конституційного Суду України, у тому числі суддів у відставці, а також надання їм житла, відпусток, пільг та гарантій здійснюються відповідно до цього Закону та інших актів законодавства”.

24. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 25, ст. 354).

25. Кабінету Міністрів України після опублікування цього Закону:

передбачити відповідне фінансування спеціалізованих юридичних вищих навчальних закладів четвертого рівня акредитації з 1 січня 2009 року;

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

вжити заходів щодо приведення щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийшли у відставку до 1992 року, у відповідність із встановленим цим Законом розміром заробітної плати суддів, працюючих у відповідних судів.

внести зміни до Закону про Державний бюджет України щодо виділення коштів на введення з 1 січня 2009 року Єдиної інформаційної системи автоматичного розподілу судових справ між суддями відповідно до цього Закону та запровадження в повному обсязі порядку розподілу судових справ згідно з вимогами цього Закону;

у місячний строк після набрання чинності цим Законом привести у відповідність з ним свої нормативно-правові акти та забезпечити перегляд відомчих нормативних актів;

до 1 січня 2009 року забезпечити Державну судову адміністрацію України, територіальні управління державної судової адміністрації та суди матеріально-технічними ресурсами, необхідними для введення та функціонування Єдиної інформаційної системи автоматичного розподілу судових справ між суддями відповідно до цього Закону.