Академією суддів розроблена Концепція національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації суддів, працівників апарату судів та державної судової адміністрації, яка схвалена колегією Державної судової адміністрації України (постанова колегії Державної судової адміністрації України” № 5/1 від 19.10.2004).
На її основі Державною судовою адміністрацією разом з Академією суддів підготовлено проекти законів України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України” та „Про внесення змін до Закону України „Про статус суддів” у частині добору та підготовки суддівських кадрів, які передані на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
Академія суддів України в особі її ректора І.А.Войтюк брала участь у роботі Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Комісією розроблена Концепція удосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні, відповідно до європейських стандартів та на її основі - невідкладні заходи реалізації судової реформи в 2006 році та на наступні 10 років.
Викладачі Академії постійно залучаються до проведення експертиз та підготовки законопроектів. Зокрема, Академією надані пропозиції до проектів Закону України „Про судоустрій України”, Кодексу судової влади України, Закону України „Про Прокуратуру”. Окрім того, вони брали участь у розробці Концепції законодавчого врегулювання застосування програм відновного правосуддя (медіації) у кримінальному судочинстві, яка була обговорена в рамках „круглого столу” з питань впровадження процедури примирення (медіації) в кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України (19.12.2005).
Представники Академії суддів України є учасниками робочої групи з аналізу законодавства у сфері протидії і запобігання махінаціям з банківськими кредитними картками, іншим фінансовим злочинам, пов’язаних із комп’ютерними технологіями та розроблення пропозицій щодо його удосконалення.
Участь в узагальненні судової практики та підготовці проектів постанов Пленуму Верховного Суду України
Разом з Управлінням Верховного Суду України з узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства та суддями Верховного Суду України проаналізовано практику застосування принципів та норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950) судами України, практику розгляду судами України справ про корисливі злочини проти власності, злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин та процесуальні особливості винесення виправдувальних вироків.
На підставі результатів узагальнення доцент кафедри загальнотеоретичних дисциплін Академії суддів України Т.Фулей брала участь у підготовці проекту постанови Пленуму Верховного Суду України щодо практики застосування судами України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, завідувач цієї ж кафедри Н.Ахтирська – проекту постанови про розгляд судами справ про корисливі злочини проти власності.
Підготовка навчальних програм та навчально-методичної літератури
Важливим напрямком науково-методичної роботи Академії є підготовка навчальних програм та навчально-методичної літератури.
За період існування Академії її викладачами розроблено та видано друком навчальні програми, серед яких:
- Актуальні проблеми організації та проведення судових експертиз;
- Нові Цивільний та Господарський кодекси України;
- Етика судді;
- Вексельне право;
- Право інтелектуальної власності;
- Участь суддів у розв’язанні міжнародних комерційних спорів;
- Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судами України;
- Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;
- Методи і технології активного навчання дорослих (суддів).
Окрім навчальних програм, Академією суддів України розроблено і видано друком:
· “Методичні рекомендації щодо вивчення нових Цивільного та Господарського кодексів України”;
· „Методичні рекомендації з узагальнення судової практики”;
· „Право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і таємниці кореспонденції (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод)”, методичний посібник, яким започатковано серію „Бібліотека судді”;
· „Методичні рекомендації із застосування вексельного законодавства під час вирішення господарських спорів”;
· „Методика узагальнення судової практики законодавства про банкрутство,;
· “Науково-практичний коментар до Цивільного законодавства України” (у чотирьох томах);
· “Методичні рекомендації по вивченню Цивільного процесуального кодексу України” (А.Г.Ярема, А.О.Дідківський, В.М.Кравчук, І.А.Войтюк);
· „Місцевий суд /нормативна база, коментарі, методичні рекомендації щодо реалізації функцій/”;
· „Методичні рекомендації із аналіз судової статистики”;
Підготовлено до друку навчальні посібники: ”Основи адміністративної юстиції та адміністративного права”, 3 посібники для суддів – у цивільних, кримінальних та господарських справах.
Повноваження голови суду
Керівника суду як посадову особу названо в Законі «Про судоустрій України» головою. У це поняття посадової особи вкладено такі характерні риси, які повинні бути притаманними для голови суду як мудрість, досвідченість, розсудливість та інші. Юридична енциклопедія визначає поняття назви керівника - голова, що це перш за все «виборна посадова особа, яка керує роботою колегіального органу державної влади чи суду. Основні обов‘язки голови колегіального органу: організація його роботи, ведення засідань, контроль виконання ухвалених рішень, доручень тощо». Голова суду є перший серед рівних суддів. Для досягнення єдиного для всього суду результату потрібна координація дій суддів та працівників суду. Засобами такої координації є владні повноваження голови суду.
Практика роботи судів свідчить про те, що від рівня організаційного керівництва діяльністю суду залежать ефективність правосуддя та авторитет судової влади в цілому. З цього приводу Голова Верховного Суду України В. Онопенко на ІХ з‘їзді суддів України підкреслив: «Стан правосуддя значною мірою визначається ставленням суддів до виконання своїх професійних обов‘язків та організацією діяльності судів».
Завданням дослідження є визначити поняття, юридичну природу, структуру та зміст правового статусу голови суду і на цій основі сформулювати його оптимальну модель.
Згідно з поставленою метою в роботі передбачено вирішення таких важливих наукових завдань:
- вивчити ступінь теоретичної розробки зазначених питань у юридичній літературі й обґрунтувати можливість використання їх основних результатів;
- проаналізувати чинне законодавство про повноваження голів судів, здійснити порівняльно-правовий аналіз становища керівників судової влади в Україні й у деяких зарубіжних країнах;
- розмежувати повноваження голів судів і керівників апаратів судів, розробити пропозиції по удосконаленню відповідного законодавства.
Важливість даного дослідження полягає ще й у тому, що в засобах масової інформації періодично з‘являються виступи, в основному політиків, щодо ролі голів суддів в організаційному керівництві діяльністю суду.
Серед науковців і практиків у питаннях щодо ролі керівників судів існують дві полярні точки зору. Одні вважають, що голова суду має здійснювати керівництво всіма ділянками діяльності суду і перетворювати його на чисто декоративну фігуру, без реальних управлінських повноважень – недоцільно, особливо в сучасних умовах. Інші дотримуються протилежної думки щодо необхідності обмежити повноваження керівників судів до представницьких функцій і контролем за організацією роботи суду, що забезпечить неможливість зовнішнього впливу на суддю через втручання у здійснення судочинства. Мабуть істина лежить десь посередині. Але очевидно те, що голови судів та їх заступники, особливо новопризначені, мають навчатися питанням адміністрування в судах. У законопроекті «Про судоустрій України» від 8 липня 2008 р. навіть передбачено в статті 19 положення про те, що суддя може бути призначений на посаду голови чи заступника голови суду, якщо він пройшов відповідну підготовку в Національній школі суддів України. Академія суддів України в 2008 році провела такі навчальні заходи з 116 головами судів та їх заступниками.
Повноваження голови суду, що визначені законодавством України можна розділити на дві групи. До першої відносяться повноваження щодо здійснення управлінських функцій, визначених законами «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про державну службу» та іншими законами, до другої – пов‘язані зі здійсненням правосуддя, що визначаються процесуальним законодавством.
Так, голова місцевого суду, відповідно до статті 24 чинного Закону «Про судоустрій України», наділений такими повноваженнями:
1) здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
2) визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;
3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
5) здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народних засідателів;
6) організовує ведення судової статистики;
7) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;
8) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
9) здійснює інші передбачені законом повноваження.
Відповідно до статті 105 цього Закону голова суду має повноваження скликати збори суддів місцевого суду як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів даного суду. Збори суддів обговорюють питання, що стосуються внутрішньої діяльності суду та приймають з них рішення, що є обов‘язковими для суддів даного суду. Згідно зі статтею 107 названого Закону виконання рішень зборів суддів місцевого суду за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду, а апеляційного суду – на президію.
На голову суду покладено обов‘язок інформувати відповідну президію апеляційного суду та раду суддів щодо організації діяльності суду з метою контролю за цією діяльністю (п. 7 ч. 2 ст. 30 та п.1 ч. 4 ст. 111 Закону «Про судоустрій України».
Голова суду, згідно зі статтею 65 цього Закону, повинен вносити до місцевої ради подання про затвердження списку народних засідателів.
На суддю, що підлягає кваліфікаційній атестації, голова відповідного суду повинен скласти характеристику, в якій відображаються ділові та моральні якості судді. У цій характеристиці голова суду повинен дати оцінку професійної діяльності судді (ч. 3 ст. 90 названого Закону). Законопроектом «Про судоустрій і статус суддів» пропонується змінити порядок проведення кваліфікаційної атестації, при якому складення головою суду характеристики на суддю не буде передбачено, оскільки кваліфікаційна атестація має проводиться у формі письмового тестування та співбесіди з врахуванням результатів проходження підготовки судді у спеціалізованому юридичному навчальному закладі ( ст. 97).
Крім того, у статті 34 Закону України «Про статус суддів» визначено, що підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо судді може бути подання голови відповідного суду. Крім того, Голова Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих чи апеляційних судів мають право за наявності підстав порушувати дисциплінарне провадження щодо судді (ст. 33 цього Закону).
Відповідно до статей 14 та 22 Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. керівники та інші посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду, а також проводити особистий прийом громадян. Порядок прийому громадян в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, об'єднаннях громадян визначається їх керівниками.
У зв‘язку з цією нормою закону голови, а за їх відсутності заступники голів судів зобов‘язані проводити особистий прийом громадян з питань організації роботи суду. Графік прийому громадян у суді має затверджуватися головою цього суду.
Голова місцевого суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази і розпорядження.
Згідно зі статтею 28 Закону «Про судоустрій України» голова апеляційного суду наділений такими ж повноваженнями, що і голова місцевого суду. Крім того, голова апеляційного суду має й інші повноваження щодо організаційного керівництва, пов‘язані з функціональною діяльністю апеляційного суду, зокрема:
1) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії;
2) організовує аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;
3) організовує підвищення кваліфікації суддів;
4) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;
5) вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників;
6) здійснює інші передбачені законом повноваження.
До інших повноважень голови апеляційного суду цим же Законом віднесено такі:
- вносить подання до президії апеляційного суду про затвердження персонального складу судових палат та визначення кількості заступників голів судових палат (п. 2 ч. 2 ст. 30);
- підписує постанови президії апеляційного суду (ч. 3 ст. 30).
На голову апеляційного суду згідно з пунктом 2 статті 28 названого Закону також покладено організацію вивчення й узагальнення судової практики. Але відповідно до статей 29, 42, 52 Закону організовують аналіз та узагальнення судової практики відповідні заступники голови суду, тому логічно було б на них і покласти зазначені повноваження, а голова апеляційного суду мав би лише координувати цю роботу.
Крім того, Положенням про формування кадрового резерву на посади суддів місцевих та апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) від 4 серпня 2006 р. № 79, голова апеляційного суду погоджує кандидатуру для зарахування до кадрового резерву, а у разі відкриття вакансії на посаду судді апеляційного суду остаточне рішення щодо кандидатури, яка рекомендується на заміщення вакансії, приймається головою апеляційного суду (пункти 3.1, 3.2,.4.10). Натомість законодавством не передбачено право голови апеляційного суду приймати рішення щодо кандидатури на заміщення вакантної посади в апеляційному суді. Згідно зі статтею 62 Закону «Про судоустрій України» усі переведення судді з одного суду до іншого суду здійснюються у порядку призначення чи обрання судді, встановленому законом. Так, статтею 61 цього Закону встановлено, що судді обираються безстроково Верховною Радою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого суду).
Перелік повноважень голів суду, визначений Законом «Про судоустрій України», не є вичерпним, оскільки вони здійснюють ще й повноваження, передбачені законами «Про статус суддів» та «Про державну службу».
До таких повноважень належать організаційні заходи, що здійснюються головою суду, зокрема:
1) забезпечення виконання вимог законодавства стосовно прийняття присяги суддями, вперше призначеними на посаду;
2) внесення подання до голови апеляційного суду стосовно кваліфікаційних класів суддів;
3) підготовка матеріалів на суддів, термін першого призначення яких спливає;
4) попереднє з‘ясування та підготовка пропозицій щодо кандидатур на посади заступників голови суду;
5) робота зі здійснення в суді спеціалізації судочинства;
6) створення належних умов для участі суддів у роботі органів самоврядування і організаційне забезпечення проведення щоквартальних зборів суддів, а також вжиття дієвих заходів для виконання рішень загальних зборів;
7) організація роботи кадрової конкурсної комісії з відбору на вакантні посади найпідготовленіших фахівців;
8) організація роботи атестаційної комісії для проведення атестації роботи працівників апарату;
9) поліпшення структури апарату суду шляхом розроблення штатних розкладів та внесення відповідних пропозицій щодо оптимізації чисельності працівників, яка б сприяла ефективності роботи суду.
Але й зазначені повноваження голови суду не є вичерпними і вимагають розширення, оскільки через перевантаженість справами в судах набули поширеного характеру такі факти: прийом позовних заяв, інших процесуальних документів, надання матеріалів судових справ для ознайомлення, видача копій судових рішень проводяться по декілька годин два-три дні на тиждень, що створює черги; не забезпечуються умови для перебування громадян у судах (відсутні місця для очікування або ж їх недостатньо, не завжди є інформаційні вивіски, матеріали); відсутні засоби виготовлення копій судових рішень та інших процесуальних документів чи вартість відповідних послуг є занадто високою; деякі судді дотепер оформлюють судові рішення без використання комп’ютерної чи друкарської техніки, що ускладнює розуміння змісту документів особами, яких вони стосуються тощо. Тому Верховним Судом України підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» (щодо удосконалення організації правосуддя), який 26 червня 2008 р. направлено до Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Проект Закону передбачає покласти на голів місцевих, апеляційних, вищих спеціалізованих судів виконання додаткового завдання, а саме, контролю за організацією роботи апарату за прийманням від фізичних та юридичних осіб заяв, клопотань, інших документів, а також надання їм матеріалів судових справ для ознайомлення протягом часу роботи суду. Типову посадову інструкцію керівника апарату суду необхідно доповнити функціональним обов‘язком організовувати роботи апарату з цього питання.
Серед повноважень голови суду, визначених у статті 24 Закону «Про судоустрій України» найбільш загальною, об‘ємною та постійною є функція «організаційного керівництва діяльністю суду», тобто слід розуміти як об‘єднання та спрямування зусиль суддів та працівників апарату суду на виконання завдань суду. У зв‘язку з цим для належного функціонування суду його голова вимушений займатися вирішенням широкого кола питань, які виникають у тій чи іншій ситуації. Серед питань організаційного керівництва можна виділити лише головні напрями цієї роботи голови суду, зокрема :
1) планування роботи суду, контроль за виконанням запланованих заходів;
2) розроблення та затвердження штатного розпису суду;
3) розроблення і надіслання до територіального управління державної судової адміністрації проекту кошторису суду з обґрунтуванням розміру;
4) фінансування по кожній статті на наступний затвердження номенклатури нарядів, посадових інструкцій працівників апарату судів;
5) розроблення та затвердження правил внутрішнього розпорядку суду, реалізація заходів із контролю за виконанням їх усіма працівниками, а також за дотриманням трудової та виконавчої дисципліни;
6) розроблення та затвердження правил прийому громадян у суді, забезпечення реалізації норм законодавства про звернення громадян;
7) добір кандидатур на заміщення посад помічників суддів, консультантів та інших категорій державних службовців;
8) присвоєння рангів державних службовців;
9) організація та проведення щорічної атестації державних службовців та виконання всіх інших норм законодавства про державну службу;
10) застосування заходів дисциплінарного впливу щодо працівників апарату суду, а за необхідності – ініціювання цього питання відносно суддів;
11) впровадження системи контролю за дотриманням процесуальних строків та контроль за дотриманням процесуальних строків розгляду справ у суді;
12) контроль за виконанням рішень органів суддівського самоврядування;
13) проведення заходів щодо гарантування безпеки суддів, працівників суду та учасників процесу в суді;
14) створення належних умов, що передбачені нормативними актами, для роботи служби конвоювання осіб, які перебувають під вартою;
15) забезпечення своєчасного звернення до виконання судових рішень;
16) регулярне інформування суддів і працівників апарату суду про діяльність суду;
17) інші.
У законопроекті «Про судоустрій України» від 27.12.2006 р. (ст. 23) керівні повноваження голови місцевого суду звужені до контролю за ефективністю діяльності апарату суду, а здійснення організаційного забезпечення роботи суду було покладено повністю на апарат суду.
Але у законопроекті «Про судоустрій і статус суддів» від 8 липня 2008 р. на відміну від попереднього законопроекту «Про судоустрій України» від 27.12.2006 р. залишені управлінські функції голів судів щодо організаційного керівництва діяльністю суду. При цьому персональну відповідальності за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу було покладено на керівників апарату суду (ст. 181).
Управлінські повноваження голови суду в законодавстві інших країн також визначені загальними фразами. Так, у Росії в статті 6.2 Закону «Про статус суддів у РФ» від 26 червня 1992 р. з останніми змінами від 25 грудня 2008 р. зазначено, що голова суду наряду із здійсненням повноважень судді, а також процесуальних повноважень, організовує роботу суду.
Конституційний закон Республіки Казахстан від 25 грудня 2000 р. із змінами від 11 грудня 2006 р. у статті 9 передбачає, що голова районного суду є суддею і наряду з виконанням обов‘язків судді: 1) організовує розгляд судових справ суддями суду; 2) здійснює загальне керівництво канцелярією суду; 3) веде прийом громадян; 4) організовує проходження стажування кандидатами на посаду судді; 5) забезпечує роботу щодо протидію корупції і дотриманню норм суддівської етики; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом.
Логічною вбачається в законодавстві Російської Федерації та Республіки Казахстан така природна для голови суду функція як здійснення повноважень судді відповідного суду. За проведеними дослідженнями в Україні для реалізації функції правосуддя головам судів має відводитись від 50 до 70 % робочого часу в залежності від рівня завантаженості та штатної чисельності. Тому чинний Закон «Про судоустрій України» необхідно доповнити пунктом, у якому зазначити, що голови судів здійснюють повноваження судді відповідного суду.
Визначені в законі організаційні функціональні обов‘язки голови суду повинні конкретизуватися у його Типовій посадовій інструкції. Така інструкція має бути затверджена Радою суддів України, оскільки нею здійснюється призначення суддів на посади голів судів та заступників голів судів. Наприклад, у Росії основні обов‘язки голови суду зазначені в Типових правилах внутрішнього розпорядку суду, затверджених Радою суддів РФ від 18 квітня 2003 р. № 101.
Останнім часом поставлено під сумнів право голови суду розподіляти справи між суддями. У Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року зазначено, що судді, які перебувають на адміністративних посадах, здійснюють не властиві для них функції щодо розподілу справ між суддями та формуванні колегій суддів для розгляду справ. Право голови суду розподіляти справи між суддями створює передумови для певної залежності судді. Голова Ради суддів України П. Пилипчук на ІХ з‘їзді суддів України визначаючи заходи щодо здійснення судової реформи зазначив: «Потрібно … позбавити голів судів та їх заступників притаманних лише їм процесуальних повноважень і повноважень щодо розподілу судових справ; запровадити розподіл справ між суддями з допомогою технічних засовів».
У рішенні ІХ з‘їзду суддів України від 14 листопада 2008 р. (п. 22) доручено ДСА України вжити заходів для запровадження у судочинство автоматизованого (комп‘ютерного) розподілу справ між суддями і визначення складу суду для розгляду конкретних справ.
Верховна Рада України прийняла Закон від 5 червня 2009 р. про доповнення Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) статтею 15-1, відповідно до якої в адміністративних судах має функціонувати автоматизована система документообігу суду, що забезпечить об‘єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді. Визначення судді або колегії суддів для розгляду кожної конкретної справи буде здійснюватися автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів.
Згідно з частиною третьої цієї статті на голову суду покладено персональну відповідальність за забезпечення дотримання у судах порядку розподілу судових справ між суддями. Вказані зміни до КАС вступають в силу з 1 січня 2010 р. Але подібних норм ще немає в Цивільному процесуальному кодексі України, Кримінально-процесуальному кодексі України та Господарському процесуальному кодексі України.
Таким чином, автоматизований розподіл справ значно зменшить навантаження на голів судів і не буде відволікати їх на виконання невластивих для них функцій. Голови судів зможуть більше робочого часу приділяти питанням організаційному керівництву діяльністю суду та розгляду судових справ.
Автоматизований розподіл справ успішно застосовується у Верховному Суді України, Вищому адміністративному суді України, Вищому господарському суді України, апеляційних судах, тобто в судах із значною чисельністю суддів, які мають великий досвід роботи та приблизно однакову кваліфікацію. Не може бути особливих проблем у застосовуванні автоматизованого розподілу справ і у місцевих судах обласних центрів чи великих міст, у яких налічується значна кількість суддів.
Однак, уведення автоматизованого розподілу справ у судах із чисельністю разом із головою суду чотири судді викликає затруднення, оскільки в районних судах склад суддів за віком, досвідом суддівства, кваліфікацією значно відрізняється від судів вищого рівня. Іншими словами можна сказати, що не кожен суддя місцевого суду може кваліфіковано розглянути будь-яку справу. Голови районних суддів пояснюють, що вони вдаються до розподілу справ між суддями за принципом складності справи та рівня кваліфікації судді, якому доручається її розгляд. Дійсно, у більшості молодих суддів, особливо на першому році суддівства, є великі труднощі в організації свого робочого місця, веденні судових процесів, оцінці доказів, мотивуванні судових рішень та їх законодавчому обгрунтуванні. У 2008 році указами Президента України перше призначення на посаду професійного судді строком на п‘ять років отримали 400 осіб. Але у чинному Законі України «Про статус суддів» не передбачено обов‘язкової спеціальної підготовки кандидатів до зайняття посади судді. Не проходять кандидати на посаду судді і стажування в судах. Для набуття кандидатами на посаду судді практичних навичок та готовності з першого дня своєї роботи до здійснення правосуддя, вирівнювання професійного рівня суддів необхідно передбачити обов‘язковою умовою зайняття посади судді проходження ними підготовки в Академії суддів України, яка повинна включати їх стажування в судах.
Також очевидно, що для підвищення рівня діяльності суду наряду з автоматизованим розподілом справ потрібно впроваджувати спеціалізацію суддів по вирішенню судових справ. Загальновідомо, що зосередження уваги і зусиль на одному предметі дає кращий результат, ніж коли людина займається різноманітною діяльністю. Але зазначений Закон про доповнення КАС від 25 червня 2009 р. не передбачає врахування спеціалізації кожного судді при автоматичному розподілі справ.
У суддівських колективах питання щодо визначення спеціалізації суддів, преміювання, надання відпусток, вирішення питань житлового та соціального забезпечення, а також інші питання, що безпосередньо не пов‘язані із здійсненням правосуддя, все частіше передаються головами судів на розгляд та колективне вирішення зборів суддів. У зв‘язку з цим, доцільно доповнити ч. 2 ст. 102 «Суддівське самоврядування в Україні» Закону «Про судоустрій України», що внутрішня діяльність судів включає також питання визначення спеціалізації суддів, преміювання, надання відпусток, вирішення питань житлового забезпечення та інші, що безпосередньо не пов‘язані із здійсненням правосуддя.
За чинним законодавством України вирішення окремих процесуальних питань здійснення правосуддя віднесено до компетенції голови відповідного суду. Зокрема, питань щодо відводів складу суду (статті 57 КПК і 20 ГПК), продовження строку розгляду справи (стаття 69 ГПК), передачі справи на розгляд іншого суду (статті 38 КПК і 17 ГПК), накладення арешту на кореспонденцію та зняття інформації з каналів зв‘язку (стаття 187 КПК), надання родичам дозволу на побачення із засудженим (стаття 345 КПК), своєчасне звернення до виконання вироку, що набрав законної сили (стаття 404 КПК), внесення в судове засідання справи про застосування примусових заходів медичного характеру (стаття 419 КПК), призначення до розгляду в судовому засіданні справи про застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру (стаття 447 КПК), розгляд скарг на надання та відмову в наданні дозволів на доступ до судового рішення (Закон України «Про доступ до судових рішень»). Це призводить до того, що в процес здійснення правосуддя одними суддями втручається інший суддя – голова суду. Тим самим порушується принцип незалежності відповідного судді, допускається стороннє втручання у процес розгляду ним конкретної судової справи. Тому потрібно внести відповідні зміни до КПК України, ГПК України та Закону України «Про доступ до судових рішень», щоб позбавити голів судів процесуальних повноважень. Крім того, необхідно обмежити адміністративні повноваження голови суду, які можуть бути використані з метою впливу на професійну діяльність суддів у питанні формування колегій суддів.
Проблема правового становища голови суду полягає в подвійному, якщо не в потрійному, характері його діяльності — з одного боку, це суддя, який повинен розглядати судові справи як і всі інші судді, перший серед суддів відповідного суду, а з другого — це керівник надзвичайно важливої державної установи — суду. Крім того, голова суду, в передбачених законом випадках, має здійснювати процесуальні повноваження.
За чинним Законом «Про судоустрій України» голови судів мають здійснювати «організаційне керівництво діяльністю суду» (ст. 24), ДСА України і її територіальні управління на місцях – «організаційне забезпечення діяльності судів» (ст. 125), а апарат суду – «організаційне забезпечення роботи суду» (ст. 130). Але в цьому Законі та інших нормативно-правових актах немає визначення термінів ні «організаційне керівництво» ні «організаційне забезпечення». У практичній діяльності зазначені терміни зазвичай трактуються довільно. Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає термін «організаційне» як прикметник пов‘язаний з організацією чого-небудь. Слово «керівництво» визначає дію за значенням керувати, тобто спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого-небудь. Слово «забезпечення» означає дію за значенням забезпечувати, тобто постачати щось у достатній кількості, задовольнити когось у якихось потребах, створювати надійні умови для здійснення чого-небудь .
До повноважень голови суду власне і не входить функція організаційного забезпечення діяльності суду, оскільки він здійснює організаційне керівництво діяльністю суду. Згідно із частиною другою статті 119 Закону «Про судоустрій України» організаційне забезпечення діяльності судів, тобто створення умов і можливостей суду своєчасного і якісного розгляду справ, покладається на державну судову адміністрацію. Організаційне забезпечення діяльності судів, відповідно до цього Закону, становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя. У зв‘язку зі складнощами умов, у яких функціонує судова система України, невизначеності міжвладних відносин та хронічному недофінансуванні судів голови судів виконують невластиву для них адміністративно-господарську функцію щодо задоволення потреб суду. Цьому сприяє роздвоєність у чинному законодавстві функції організаційного забезпечення. Так, у статті 125 Закону «Про судоустрій України» визначено, що державна судова адміністрація становить систему органів, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України. Разом з тим, у статті 130 цього Закону також зазначено, що організаційне забезпечення роботи суду, на відміну від «діяльності», як зазначено в статті 125 цього Закону, здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Останній підпорядковується голові суду і лише координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації. Різна підпорядкованість суб‘єктів, які здійснюють організаційне забезпечення діяльності суду не сприяє злагодженості у цій роботі.
Голова суду втягнутий у виконання адміністративно-господарської функції ще й тому, що відповідно до статті 130 Закону «Про судоустрій України» йому підпорядкований керівник апарату, в обов‘язки якого входить забезпечення роботи суду. На практиці виходить, що голова суду вимушений піклуватися до вирішення тих чи інших питань забезпечення роботи суду, коли керівник апарату їх не здійснює, або не в змозі здійснити, оскільки йому безпосередньо підпорядкований останній, якого він прийняв на роботу. Таким чином, голова суду відповідає за ефективність діяльності керівника апарату і вимушений, ніби його «підстраховувати» у виконанні ним функцій забезпечення роботи суду, оскільки сам здійснює керівництво цим судом.
Для функціонування цілісної, логічної системи органів, що мають здійснювати організаційне забезпечення діяльності судів необхідно в цьому Законі чітко розмежувати функції між головою суду і керівником апарату суду. Як зазначає професор політології і права Університету Торонто (Канада) Пітер Соломон молодший: «Однією з характерних рис сучасного і добре організованого суду є чіткий розподіл функцій між суддями і адміністративним персоналом, а також між головою суду і адміністратором суду. Мова йде про те, що функції, які не є суддівськими за своєю природою і не обов’язково мають виконуватися суддями, в максимально можливій мірі передаються іншим працівникам суду. За таких умов голова суду замість того, щоб витрачати більшість свого часу на вирішення адміністративних та управлінських питань, делегує основну частину відповідних адміністративних функцій керівнику апарату суду, який фактично стає партнером голови суду». За таких умов, голови судів менше перебуватимуть у сфері впливу представників інших гілок влади, що, в свою чергу, сприятиме формуванню культури незалежності судів і суддів.
У новому законі необхідно виконання адміністративно-господарських функцій в суді повністю перекласти на апарати місцевих та апеляційних судів і державну судову адміністрацію, при цьому апарати цих судів підпорядкувати ДСА України та її територіальним управлінням. Керівники апаратів апеляційних судів мають призначатися на посади за результатами конкурсного відбору, який проводиться згідно із законодавством про державну службу, та звільнятися з посади головою ДСА України за поданням начальника територіального управління погодженого з відповідною радою суддів, а місцевих – начальниками відповідних територіальних управлінь за погодженням зі зборами суддів відповідного суду. Помічники та наукові консультанти мають призначатися на посади та звільнятися з посад керівником апарату за поданням або погодженням з відповідними суддями. У законі необхідно покласти персональну відповідальність на керівників апарату суду за належне організаційне забезпечення роботи суду, суддів та здійснення судового процесу. Подібний підхід було запропоновано в статті 94 законопроекту «Про судоустрій України», підготовлений Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права. Голова суду, який не буде обтяжений адміністративними та господарськими питаннями безумовно не буде залежати від місцевої влади чи суб‘єктів підприємницької діяльності.
Наразі у законопроекті «Про судоустрій України» (реєстраційний № 2834) від 27.12. 2006 р. у статті 89 визначено, що Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Таким чином, цей законопроект передбачає підпорядкованість керівника апарату органам державної судової адміністрації, тобто органам, які не входить до судової влади.
У зв‘язку з цим у суддівських колах висловлено застереження, що така підпорядкованість можлива лише за умови виведення органів судової адміністрації із системи виконавчої влади, адже при теперішньому статусі ДСА України це призведе до ще більшої залежності судів від посадових осіб виконавчої влади.
Безумовно, що для утвердження незалежності судів та суддів краще, коли забезпечення судової діяльності буде здійснюватися органом, який входить до системи судової влади. Наприклад, у Росії відповідно до статті 30 Федерального конституційного закону «Про судову систему Російської Федерації» від 23 жовтня 1996 р., із змінами від 5 квітня 2005 р. забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції здійснюється Судовим департаментом при Верховному Суді Російської Федерації.
В Україні є воля суддівського корпусу щодо включення ДСА України до системи органів судової влади. Так, у зверненні Ради суддів України від 9 лютого 2007 р. вказано: «Державну судову адміністрацію необхідно вивести із системи виконавчої влади». При цьому ДСА України потрібно включити до системи органів судової влади і передбачити, що вона є підконтрольною та підзвітною Раді суддів України. У рішенні ІХ з‘їзду суддів України від 14 листопада 2008 р. також висловлена необхідність внесення законодавчих пропозицій щодо віднесення Державної судової адміністрації України до органів судової влади.
Голови судів та судді не повинні перейматися проблемами забезпечення судового процесу, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 1 Закону України «Про статус суддів» судді наділені повноваженнями лише здійснювати правосуддя. Відповідно до принципу поділу влади судові та організаційно-управлінські функції не повинні поєднуватись у межах судової влади. Тому суди мають здійснювати правосуддя, а спеціалізовані органи - відповідати за забезпечення діяльності судів і бути підконтрольними суддівському самоврядуванню. Поєднання повноважень голови суду з питань здійснення правосуддя і виконання організаційно-управлінські функції щодо забезпеченості судового процесу взагалі є несумісним із позиції ефективності такої діяльності. Так, цілковите усунення голів від процесу розгляду справ призводить до втрати рівня кваліфікації, а здійснення правосуддя на рівні середньої завантаженості рядового судді знижує ефективність управлінських процесів.
Особливий порядок організаційного забезпечення судів є однією з правових гарантій їхньої самостійності та незалежності суддів . Тому із спектра широких повноважень голови суду необхідно виключити адміністративно-господарські функції, які взагалі стосуються не керівництва, а забезпечення діяльності суду і можуть бути використані іншими державними органами для контролю над судовою діяльністю. Наприклад, Закон не передбачає у голів судів повноважень щодо здійснення заходів фінансового та матеріально-технічного характеру. Навпаки, відповідно до статей 119 та 130 цього Закону ці повноваження організаційного забезпечення діяльності судів, створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя цілком покладаються на державну судову адміністрацію та апарат суду. На систему органів, що складають державну судову адміністрацію, покладається відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду (ч. 5 ст. 120 Закону). Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів також покладено, відповідно до частини першої статті 122 цього Закону, на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Суди, що мають статус юридичної особи, забезпечують поточні потреби своєї діяльності самостійно або на підставі окремих замовлень через державну судову адміністрацію. Витрати на потреби капітального ремонту, реконструкції та нового будівництва приміщень судів, а також інші капітальні витрати здійснюються через державну судову адміністрацію (ч. 2 ст. 122 Закону). У той же час дотримання фінансової дисципліни в суді відповідно до Типової посадової інструкції головного бухгалтера місцевого загального суду забезпечує головний бухгалтер, який виконує свої посадові обов‘язки під керівництвом голови суду (п. 1.5, 2.2). Він же проводить банківські операції, пов‘язані з рухом коштів та товарно-матеріальних цінностей суду (п. 2.14). Головний бухгалтер суду призначається на посаду та звільняється з посади наказом голови суду (п. 1.3). На засіданні колегії ДСА України, яке відбулося 23 квітня 2009 р. при обговоренні висновків Рахункової палати щодо ефективності використання коштів представник цього контролюючого органу зазначив: «Замість фінансових підрозділів і бухгалтерів, які входять до складу апарату місцевих, апеляційних судів, там мають бути консультанти та помічники суддів. Завдяки цьому можна збільшити штати ДСАУ, її територіальних підрозділів і більш ефективно використовувати кошти, які виділяються на фінансування цього відомства. З іншого боку, про недоцільність керівництва головою суду діяльністю призначеного ним же головного бухгалтера свідчить такий факт. У Законі України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (ст. 11) вказано, що «позапланова виїзна ревізія може здійснюватися за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду», наприклад, коли підконтрольною установою подано скаргу. Тому в ситуації, коли суд відмовить контрольно-ревізійному органі в перевірці здійснених цим же судом фінансових операції, пов‘язаних із забезпеченням його діяльності, може виникнути підозра в зацікавленості голови суду, оскільки він керує роботою підпорядкованого йому головного бухгалтера.
Позбавлення суддів, які перебувають на адміністративних посадах, здійснення ними не властивих для посади судді адміністративно –господарських функцій убачається зробить їх більш незалежними в здійснення правосуддя та підніме довіру з боку громадськості до суду.
Вирішення питання підвищення рівня ефективності організаційного забезпечення діяльності судів лежать в законодавчій площині, зокрема, у вирішенні проблеми подвійного підпорядкування ДСА України Кабінету Міністрів України та Раді суддів України, усунення розпорошеності обсягу повноважень між інституціями різних гілок влади – ДСА України, головами судів і підпорядкованими їм апаратами судів, а також органами суддівського самоврядування. Парадокс, але виписані у статті 126 Закону повноваження ДСА України, тобто обов‘язки і надані для належного їх виконання права як засоби чи інструменти їх виконання, насправді передбачають лише обов‘язки щодо забезпечення належних умов діяльності судів, а також інших органів та установ судової системи. Прав же, визначених цим Законом, ДСА України практично немає. Тому вплив на процеси забезпечення судової діяльності з боку органів державної судової адміністрації залежить у багатьох випадках від вольових якостей їх керівників. Наприклад, у Росії в статті 6 Федерального закону «Про Судовий департамент при Верховному Суді Російської Федерації», із змінами від 30 листопада 2004 р. визначені повноваження Судового департаменту, які передбачають як обов‘язки так і його права. Зокрема, Судовий департамент у межах своєї компетенції вправі контролювати витрати бюджетних коштів судами, а також органами і установами Судового департаменту, проводити ревізії їх фінансово-господарської діяльності та ін.
У законі необхідно чітко визначити коло суб‘єктів організаційного забезпечення судів їх підпорядкування одному органу та логічний зв‘язок взаємодії між ними.
У працівників апарату судів і фахівців державної судової адміністрації споріднені завдання – організаційне забезпечення діяльності судів. Правовий статус працівників апарату суду як і спеціалістів державної судової адміністрації визначається одним законом про державну службу. Згідно з пунктом 4.10 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. № 14, ДСА України, відповідно до покладених на неї завдань, вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює державне замовлення на підготовку відповідних спеціалістів.
Для належного організаційного забезпечення діяльності судів у практичній щоденній роботі необхідна тісна співпраця працівників державної судової адміністрації і працівників апарату суду. Таку співпрацю легше і успішніше можна досягнути при одному підпорядкуванні її працівників. Наприклад, відповідно до пункту 7 статті 126 цього Закону державна судова адміністрація організовує роботу по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції. Фахівці з питань статистики працюють як в судах так і в органах державної судової адміністрації, а з питань діловодства і архіву - лише в судах. Тому й виникають труднощі у вирішенні практичних питань, наприклад, проведення спільних семінарів, дотриманні працівниками двох органів єдиної методології складання звітності, контролю з боку працівників державної судової адміністрації за правильним веденням судової звітності та діловодства в судах, навчанню роботи з комп‘ютерними програмами та ін.
У чинному Законі України «Про судоустрій України» не передбачено механізму впливу органів державної судової адміністрації на діяльність керівників апарату суду в питаннях належного виконання функції організаційного забезпечення роботи суду, тобто розірвано правовий зв‘язок взаємодії між ними. Керівник апарату суду не несе перед органами державної судової адміністрації відповідальності за ефективність використання виділених суду бюджетних коштів, оскільки відповідно до статті 130 цього Закону він підпорядкований голові суду, а з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації лише зобов‘язаний координувати свою діяльність. У Росії, наприклад, більш вдало визначено, що адміністратори суду хоча і підпорядковані і підконтрольні все ж таки голові відповідного суду, але призначаються і звільняються з посади керівниками територіальних підрозділів Судового департаменту за поданням відповідних голів судів і здійснюють свої повноваження під контролем відповідних підрозділів Судового департаменту і у взаємодії з ними.
За загальним правилом, якщо на посадову особу покладено обов‘язки, то виконання їх повинно бути забезпечено відповідальністю. Але у законодавстві України взагалі не визначені питання дисциплінарної відповідальності голови суду за неналежне виконання чи невиконання своїх обов‘язків щодо організаційного керівництва діяльністю суду. Відповідно до статті 20 Закону «Про судоустрій України» голова суду та заступник голови суду є суддями, що займають у судах адміністративні посади. У зв‘язку з цим видається, що голова суду та його заступник, як судді, що займають у судах адміністративні посади мають нести дисциплінарну відповідальність за виконання своїх адміністративних обов‘язків на підставі положень статті 31 Закону України «Про статус суддів», тобто обов‘язків, вказаних у статті 6 цього Закону. Але в статті 6 зазначеного Закону передбачено лише обов‘язки суддів. Тому вбачається, що статтю 6 Закону «Про статус суддів» необхідно доповнити частиною другою такого змісту: «Судді, що займають адміністративні посади зобов‘язані як голови судів чи заступники голів судів належним чином здійснювати організаційне керівництво діяльністю суду».
У законопроекті «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що неналежне здійснення суддею адміністративних повноважень може бути підставою для внесення Вищою радою юстиції рішення про звільнення суддів місцевих та апеляційних судів з адміністративних посад (ст. 20).
Питаннями організаційного забезпечення діяльності судів повинен займатися фаховий орган. Управлінську вертикаль стосовно організаційного забезпечення діяльності судів мають складати: апарат суду, територіальне управління державної судової адміністрації, центральний апарат ДСА України і органи суддівського самоврядування. Така система організаційного забезпечення судів повинна убезпечити суди від непроцесуальної діяльності. При цьому судді зможуть повсякденно через голову суду та органи суддівського самоврядування не лише контролювати організаційне забезпечення роботи судів, а й шляхом погодження питань призначення та звільнення керівників апарату судів та начальників органів державної судової адміністрації впливати на ефективність їхньої діяльності, а через них на працівників апарату суду і державної судової адміністрації.
На апарати судів законом можна було б покласти адміністративні аспекти діяльності суду, зокрема: технічне оснащення приміщень суду, організацію їх ремонту, ведення діловодства та архіву в суді; формування пропозицій щодо бюджету суду; забезпечення комп‘ютеризації суду; інформаційно-аналітичне забезпечення суддів; розподіл між суддями судових справ; ведення статистики в суді; здійснення заходів щодо забезпечення формування складу народних засідателів; забезпечення можливості фіксування судових процесів технічними засобами; направлення судових рішень до Єдиного реєстру; організацію явки учасників судового процесу та участь народних засідателів тощо .
Відповідно до статті 130 Закону «Про судоустрій України» апарат суду очолює керівник, який підпорядкований голові суду. Обсяг функціональних обов‘язків керівника апарату місцевого загального суду визначено в Типовій посадовій інструкції, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86 (далі – Інструкція керівника апарату). Керівник апарату свої функціональні обов‘язки виконує під керівництвом голови суду. В Інструкції керівника апарату визначено, що він здійснює безпосереднє керівництво апаратом суду, забезпечує організованість та злагодженість у роботі підрозділів суду, працівників апарату суду, їх взаємодію у виконанні завдань, покладених на апарат суду щодо організаційного забезпечення роботи суду. У зв‘язку з тим, що керівник апарату суду має здійснювати організаційне забезпечення роботи суду його функції доцільно доповнити в названій Інструкції ще й такими обов‘язками:
1) забезпечення діяльності системи комп‘ютерного розподілу справ, матеріалів, скарг, заяв, що надійшли до суду;
2) контроль за своєчасним врученням копій процесуальних документів;
3) забезпечення відвідувачів суду необхідною інформацією;
4) організацію приймання від фізичних та юридичних осіб заяв, клопотань, інших документів, а також надання їм матеріалів судових справ для ознайомлення протягом часу роботи суду;
5) забезпечення направлення судових рішень, які приймаються суддями суду, до Єдиного реєстру судових рішень України;
6) впровадження системи контролю за рухом справ у суді та додержанні строків їх розгляду, підготовка відповідної інформації голові суду при порушенні строку їх розгляду;
7) забезпечення системи пожежної безпеки, організацію інструктажу і навчання працівників суду правилам пожежної безпеки;
8) організацію технічної можливості фіксування судових процесів;
9) забезпечення зберігання всього майна суду;
10) організацію охорони будинку, приміщень і іншого майна суду в неробочий час; забезпечення безперебійної роботи засобів зв‘язку та господарської служби;
11) забезпечення оснащення спеціально відведених місць для куріння;
12) контроль за роботу судових розпорядників та координація їхньої діяльність з постом або підрозділом судової міліції.
У чинному Законі «Про судоустрій України» не визначені повноваження керівника апарату, у статті 130 лише зазначено, що апарат суду очолює керівник апарату. У законопроектах «Про судоустрій України» від 27 грудня 2006 р. і «Про судоустрій і статус суддів» від 8 липня 2008 р. також не вказані функції керівника апарату суду.
Наразі для організації і управління несудовими аспектами судової діяльності під контролем тих же голів судів та органів суддівського самоврядування судам потрібні професійні адміністратори з більш широкими повноваженнями, ніж керівники апаратів судів. Управління судом полягає у застосуванні менеджменту для забезпечення реалізації всіх функцій суду і суддів, крім керівництва процесом прийняття судових рішень. Видається, що професійні адміністратори суду мають бути самостійними посадовими особами підібрані за результатами конкурсного добору, тому вони зможуть більш ефективно вирішувати питання організаційного забезпечення роботи суду та співпраці з іншими державними структурами без загрози для незалежності судової влади. У зв‘язку з цим, повноваження адміністратора суду повинні бути визначені в законі, як це зроблено в інших країнах. Так, у Росії повноваження адміністратора суду зазначені в статті 19 Федерального закону «Про Судовий департамент при Верховному Суді Російської Федерації», із змінами від 30 листопада 2004 р. Відповідно до цього Закону адміністратор суду здійснює такі функції:
1) вживає заходи щодо організаційного забезпечення діяльності суду, підготовці і проведення судових засідань;
2) взаємодіє з адвокатурою, правоохоронними і другими державними органами з питань забезпечення діяльності суду;
3) вживає заходів щодо забезпечення належних матеріальних і побутових умов для суддів і працівників апарату суду, а також їх медичного обслуговування і санаторно-курортного лікування;
4) забезпечує суддів і працівників апарату суду нормативними правовими актами, юридичною літературою, посібниками і довідково-інформаційними матеріалами;
5) здійснює інформаційно-правове забезпечення діяльності суду; організовує ведення судової статистики, діловодства і роботу архіву;
6) організовує охорону будинку, приміщень і іншого майна суду в неробочий час; забезпечує безперебійну роботу транспорту суду і засобів зв‘язку, роботу господарської служби;
7) організовує будівництво будинків, а також ремонт і технічне оснащення будинків і приміщень суду;
8) розробляє проекти кошторису розходів суду, затверджуваний головою суду, і представляє його у відповідний підрозділ Судового департаменту чи управління (відділ) Судового департаменту;
9) здійснює інші заходи щодо забезпечення діяльності суду.
Щодо питання хто повинен керувати апаратом: голова чи керівник апарату є слушною думка члена Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права В.І. Шишкіна, який зазначає: «Я не думаю, що в нашій державі немає такого досвіду. У Верховній Раді є керівник Секретаріату, який знаходиться поза депутатським корпусом і керує діяльністю усього апарату».
Занепокоєність деяких голів судів тим, що обмеження їх повноважень у організаційному керівництві діяльністю суду може дещо дестабілізувати його роботу, є невиправданою. По-перше, організаційне забезпечення роботи суду має здійснюватися системою органів державної судової адміністрації та апаратом суду і керівником апарату (адміністратором) суду. Відповідно до положень статті 94 законопроекту «Про судоустрій України» керівники апарату (адміністратори) місцевого і апеляційного судів мають стати повновладними і самостійними керівниками, які будуть нести персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу. По-друге, на посади керівників апарату (адміністраторів) суду будуть призначатися фахівці в галузі управління за результатами конкурсного добору, тобто ймовірно кращі з них. По-третє, судді та голови суду будуть мати змогу контролювати роботу керівників апарату (адміністраторів) суду, оскільки призначення та звільнення останніх має відбуватися відповідними органами державної судової адміністрації за погодженням з органами суддівського самоврядування.
Крім того, до повноважень голови суду необхідно віднести питання контролю за ефективністю діяльністю апарату суду. Зазначений обов‘язок голови суду доцільно підкріпити його правом вносити подання про застосування до керівника апарату (адміністратора) суду заохочення чи дисциплінарного стягнення, подання про звільнення його з посади, як це передбачено в частині четвертій статті 94 законопроекту «Про судоустрій України».
Голови судів, здійснюючи визначені чинним Законом «Про судоустрій України» повноваження організаційного керівництва діяльністю суду без господарсько-адміністративних функцій, зможуть більше уваги приділяти питанням судової діяльності, зокрема, зосередитися на таких питаннях як підвищенні ефективності правосуддя, покращенні організації розгляду судових справ, дотриманні процесуальних строків та якості розгляду справ, вжиттю заходів щодо підвищення професійного рівня суддів, вивченні і узагальненні судової практики та недопущення судових помилок, забезпеченні прозорості в роботі судів шляхом інформування громадськості щодо захисту прав громадян через засоби масової інформації, підвищенню довіри населення до суддів та судової системи. На ці питання постійно звертається увага в постановах Верховного Суду України та Ради суддів України. Так, Президія Верховного Суду України, президія Ради суддів України та колегія ДСА України в постанові від 18 квітня 2008 р. за результатами обговорення стану здійснення судочинства у 2007 році та визначення завдань на 2008 рік звернули увагу голів апеляційних судів на необхідність забезпечення якості та строків розгляду справ, зменшення залишків нерозглянутих справ, усунення судових помилок, забезпечення системного контролю за дотриманням єдності судової практики, вживати заходів щодо підвищення професійного рівня суддів (п. 5). У цьому документі головам судів усіх рівнів рекомендовано забезпечувати систематичне вивчення та аналіз причин помилок, які допускають окремі судді, вживати заходів щодо їх усунення, підвищувати рівень організаційного керівництва діяльності судів, посилити контроль за своєчасним розглядом судових справ, особливо тих, у яких підсудні тримаються під вартою, негайно вживати дієвих заходів щодо прийняття судових рішень у справах, що перебувають на розгляді судів понад один рік.
Головам апеляційних загальних та спеціалізованих судів доручено забезпечити планування роботи судів з врахуванням виявлених недоліків, які мали місце в роботі судів, постійно вивчати й узагальнювати судову практику, надавати методичну допомогу судам нижчого рівня, зокрема, направляти огляди, узагальнення, проводити семінари (п. 13). ІХ з‘їзд суддів України у рішенні від 14 листопада 2008 р. також рекомендував Верховному Суді України, вищим спеціалізованим, апеляційним і місцевим судам вживати передбачених законом заходів щодо вдосконалення організації здійснення правосуддя (п. 7).
Таким чином, визначення в законодавстві та нормативно-правових актах чітких функціональних обов‘язків голови суду щодо організаційного керівництва діяльністю суду і керівників апаратів судів та органів судової адміністрації в питаннях організаційного забезпечення діяльності суду має сприяти якісному здійснення судами правосуддя.
Висновок:
Повноваження голови суду щодо організаційного керівництва діяльністю суду в Законі «Про судоустрій України» та інших нормативно-правових актах належним чином не визначені. Не визначені і функції апарату суду і його керівника щодо організаційного забезпечення роботи суду. Крім того, в Законі України «Про статус суддів» відсутня норма про відповідальність суддів, які займають адміністративні посади, за виконання обов‘язків організаційного керівництва діяльністю суду. Натомість на голову суду покладено здійснення низки процесуальних повноважень, які повинні вирішуватися суддями.
Пропозиції:
1. Підготувати законодавчі пропозиції щодо внесення змін до Закону «Про судоустрій України», зокрема: до статті 24 щодо переліку повноважень голови суду; до статті 130 щодо підпорядкування керівника апарату суду, його призначення та звільнення і визначення його повноважень.
2. Доповнити вказаний Закон статею 130-1 «Адміністратор суду». Доповнити статтю 6 Закону України «Про статус суддів» положенням про відповідальність голови суду та його заступників за належне здійснення організаційного керівництва діяльністю суду.
3. Внести відповідні зміни до КПК України, ГПК України та Закону України «Про доступ до судових рішень», щодо позбавлення голів судів процесуальних повноважень.
4. Переглянути Типову посадову інструкцію керівника апарату суду щодо обсягу його повноважень і доповнити запропонованими у цьому дослідженні.
5. Внести зміни до пунктів 3.1, 3.2, 4.10 Положення ДСА України від 4 серпня 2006 р. № 79 стосовно повноважень голови апеляційного суду вирішувати питання заміщення вакантних посад суддів в апеляційному суді.
6. Витяг із дослідження надрукувати в журналах «Вісник Державної судової адміністрації України», «Вісник Верховного Суду України», «Судова апеляція» чи інших виданнях для можливого обговорення питань повноважень голови суду і їх відмежування від повноважень керівника апарату суду і органів державної судової адміністрації щодо організаційного забезпечення діяльності суду.
Додатки:
1) законопроект про внесення змін до статей 24, 130 Закону України «Про судоустрій України» щодо повноважень голови суду та апарату суду;
2) законопроект про доповнення Закону «Про судоустрій України» статтею 130-1 «Адміністратор суду»;
3) проект наказу ДСА України «Про доповнення Типової посадової інструкції керівника апарату місцевого загального суду».
Начальник науково-дослідної частини Академії суддів України Ф.М. Марчук
23 жовтня 2009 р.