04 листопада 2008

 Візит до Канади керівників прес-служб

У рамках Українсько-канадського проекту судової співпраці відбувся візит до Канади керівників прес-служб судів, судової адміністрації та Академії суддів України.

 Мета поїздки - навчальний тренінг та обмін досвідом.

Візит тривав з 25 жовтня по 2 листопада ц.р. і проходив у Торонто та Оттаві.

Українську делегацію зустріли й ознайомили з програмою навчання проф. Пітер Соломон та працівник Відділу міжнародного співробітництва ФСА.

У Міністерстві юстиції та Генеральній прокуратурі Канади відбулася перша робоча зустріч української групи.

Перед слухачами виступили: Брендан Кроулі (старший координатор Відділу зв’язків зі ЗМІ та комунікацій), Елізабет Буччі (юрисконсульт Відділу розробки політики та програм у сфері цивільного та сімейного права), Нада Джаджис (політичний аналітик цього ж відділу), Джейн Маршалл (юрисконсульт Відділу політики та програм у сфері кримінального права та представницьких відносин), а також Рошель Дайренфельд (державний обвинувач Відділу кримінального права). Вони розповіли про суть роботи їхніх відділів.

Особливо детально ознайомлено нас з діяльністю Департаменту зв’язків з громадськістю. Саме цей департамент є для ЗМІ першоджерелом інформації, яка завжди повинна бути об’єктивною, точною, зрозуміло і своєчасною. У ньому діє декілька відділів, зокрема стратегічних комунікацій та зв»язків із ЗМІ. Тут, між іншими, складаються плани прес-конференцій, редагуються заяви, об’яви, видаються прес-релізи. Є також Web-сторінка, своєрідне довідкове бюро, яка актуалізується круглодобово. Відділ займається і громадськими запитами (листування, дзвінки від ЗМІ) і тому він підтримує оперативний зв’язок з іншими департаментами, щоб відповіді на поставлені запити були точними.

Відділ зв’язків із ЗМІ несе відповідальність за підготовку інформаційно-довідкових матеріалів для прокурорів, які відповідають на запитання ЗМІ чи представників опозиції в провінції. Представлено взаємини мінюсту зі ЗМІ, ілюструючи це тим, що відомство протягом року отримує близько 2000 дзвінків від ЗМІ. У цьому контексті наголошувалось на важливість близької співпраці речників мінюсту і прокуратури, що дозволяє уникнути розбіжностей в оцінці певних справ цими установами. Отже, основне завдання відділу – відповісти на всі дзвінки, які надходять. У випадку якщо процес буде мати великий розголос, то відділ забезпечує трансляцію судового слухання.

Нада Джаджис обговорила питання доступу журналістів до судових матеріалів.

У Канаді існує кілька форм передачі журналістам матеріалів із залу засідань, а саме шляхом:

1) трансляції судових засідань через Інтернет;

2) архівізації (на Web-сторінці трансляція процесу зберігається 90 днів від першого дня трансляції);

3) виготовлення для представників ЗМІ DVD із записом процесу (причому має бути згода сторін на зйомку);

4) аудіокомпоненту, тобто можна підключатися до звукового сигналу з процесу в суді.

Про політику мінюсту і прокурора щодо звинувачення у ЗМІ розповіла Рошель Дайренфельд . Публічні заяви не повинні заважати прокуророві. Прокурор повинен бути ввічливим, виваженим, непровокативним, незаполітизованим. Він не може симпатизувати якійсь партії, а також не повинен ініціювати контактів із ЗМІ, висловлювати особисту думку до процесу, заважати слідству, симпатизувати одній із сторін.

Судові документи можуть бути відкриті для громадськості (хоч є винятки). Міністерством юстиції розроблена певна програма для визначення, хто має право доступу до певних документів. Це забезпечує прозорість. Для прикладу, документи про усиновлення відкриті тільки для батьків і агентів; інформацію про кримінальні справи можна опубліковувати лише тоді, коли справа вже розпочата, але не дозволяється розголошувати інформацію про обшук.

Однак існують заборони про доступ до документації та заборона стосовно публікації. Якщо підсудний був помилуваний, документи теж не публікуються. У Канаді існує закон про ювенальну кримінальну злочинність віком від 12 до 17 років, який не дозволяє публікацію про кримінальну злочинність. Проте є винятки: якщо вирок такий, як для повнолітніх, а також тоді, коли 18 річний засуджений може сам опублікувати про свій злочин.

Наступна зустріч прес-секретарів з Києва відбулася в Апеляційному суді провінції Онтаріо (Торонто) з провідним спеціалістом з правових питань Джоном Кронкарпом та суддями Апеляційного суду Дені О’Коннором і Раселом Журіансом.

 Апеляційний суд – остання інстанція, куди потрапляють справи. До складу суду Онтаріо входять 24 судді. Цей суд в Канаді користується високою довірою, існує стабільна суддівська система. Суди не бояться бути відкритими, хоча, за словами Р. Журіанса, інколи допускаються помилки. Інколи проводять публічні розслідування таких помилок і результати розслідувань публікуються у пресі, тому що ЗМІ – це очі і вуха громадськості, яка уважно стежить за розслідуванням. Прикладом є процес над Стівеном Траска, коли було винесено несправедливий вирок, а при повторному засіданні в залі було дозволено працювати телебаченню. Уся громадськість спостерігала за повторним розглядом справи по телебаченню, інформація була також розміщена на сайті.

В Канаді за день до винесення рішення журналісти отримують інформацію про рішення суду, що їм допомагає підготуватися до коментарів. Проводиться «заточення» журналістів, тобто журналісти, знаходячись в кімнаті «заточення», знають рішення, але не мають права його коментувати до офіційного його оголошення. Як тільки рішення оголосили, журналісти, виходячи з кімнати, можуть на камеру чи мікрофон давати свої коментарі. Для гостей з України це ноу-хау.

Ще один цікавий момент: дослідження показали, що рішення, прийняті жінками-суддями і чоловіками Канади істотно відрізняються.

Група прес-секретарів з України мала зустріч в редакції газети Toronto Star. У розмові брали участь проф. Пітер Соломон та кореспондент з судових питань газети Трейсі Тайлер. Торонто стар – найзначніша газета в Канаді, була заснована 116 років тому.

Тут у першу чергу наголошувано на верховенство закону по відношенню до всіх громадян, незалежно від їх громадського чи політичного статусу. Закон стосується усіх, немає сторони, яка має більше чи менше права. На практиці підкреслювано роль ЗМІ у дотримуванні правопорядку у країні. Доказом високої оцінки цієї ролі журналістів судовими органами є (хочби на прикладі Верховного суду Канади) умови їх праці, де підготовлено для них на високому рівні все необхідне для оперативної роботи: виділено спеціальне приміщення з доступом до Інтернету, є сайт, де розміщена інформація про всі справи, що розглядаються. Цей суд — модель, яку можна наслідувати. Тут, за словами Т. Тайлер, Канада навіть випередила США, де дозволяється робити тільки нотатки.

З 28 жовтня група прес-секретарів продовжила свою роботу в Оттаві.

Цікавою була зустріч в Офісі Уповноваженого з федеральних судових справ, де українську делегацію зустрічали: Марк Жиро, заступник Уповноваженого з федеральних судових справ, Олег Шаков, керівник Відділу міжнародного співробітництва цього офісу та Наталя Городецька, програмний менеджер Відділу міжнародного співробітництва Офісу.

Офіс Уповноваженого з федеральних судових справ був заснований у 1978 році і має статус урядового департаменту. Мета діяльності — забезпечення незалежності судової системи. Судді вільні від будь-якого впливу в прийнятті своїх рішень, які базуються на фактах та вимогах закону. Верховний суд Канади видав закон, який несе 3 ключові складові незалежності:

– гарантію збереження посади

– гарантоване фінансове забезпечення

– адміністративну незалежність.

 Офіс Уповноваженого, між іншими, займається:

- фінансовими справами;

- призначенням суддів (суддя в Канаді працює до 65 років, вік обов’язкового виходу у відставку - 75 років, необхідно мати юридичну освіту, бути 10 років членом колегії адвокатів).

А ось як представляється структура судівництва у Канаді.

 Верховний суд Канади: апеляційний суд останньої інстанції. 9 судів (голова суду та 8 суддів, не менш як 3 судді мають представляти провінцію Квебек).

 Апеляційний суд в кожній провінції має включати не менш, ніж 3 судді, по-суті є судом останньої інстанції; у його особовому складі 38 суддів. Найбільше суддів (20) має прорвінція Онтаріо. В інших провінціях кількість суддів обумовлена чисельністю населення, але в будь-якому випадку їх кількість не може бути меншою за 3 судді.

У Вищому суді (з необмеженою юрисдикцією) працює 858 суддів.

Провінційні суди (1000 суддів). Судді призначаються урядами провінцій. Юрисдикція: кримінальне право, цивільне право, сімейне право (за виключенням справ про розлучення), малолітні правопорушники (12-17 років).

Федеральний апеляційний суд (14 суддів, апеляції на рішення федерального та податкового суду; судовий перегляд рішень федеральних адміністративних трибуналів).

Федеральний суд (30 суддів). Розглядає цивільні справи, в яких однією зі сторін виступає федеральний уряд. Справи, що стосуються права інтелектуальної власності та патентного права. Справи, що стосуються порушень у сфері імміграційного законодавства. Судовий перегляд рішень федеральних адміністративних трибуналів.

Податковий суд Канади (24 судді), справи стосуються порушень у сфері федерального законодавства про податки та доходи. Розгляд апеляцій на платіжні повідомлення від Агентства з податків та зборів Канади. Діє незалежно від Агентства з податків та зборів Канади і інших урядових структур.

Військовий апеляційний суд (приблизно 60 суддів) розглядає апеляції на рішення військових судів; має такі ж самі повноваження, що і Вищий суд. Забезпечує оперативний розгляд справ про порушення Військового дисциплінарного кодексу.

 Мовна підготовка суддів. Офіційні мови, постійно діючі курси мовної підготовки (загальна та правова термінологія), заняття за методом занурення: 5 разів на рік, індивідуальні заняття з викладачами, групові заняття з викладачами, дистанційне навчання (пілотний проект).

Міжнародне співробітництво (сюди входить управління міжнародного співробітництва, що створене у 1996 році і здійснює координацію ініціатив, пов’язаних з участю канадських суддів у програмах міжнародного технічного співробітництва). Управління є виконавцем або партнером проектів реформування судової системи в таких країнах: Україна, Росія, Ефіопія, Китай. Досвід обміну делегаціями з наступними країнами: Аргентина, Чад, Індія, Сінгапур, Пакистан, Японія, Руанда, Філіпіни, Організація Східнокарибських держав, Організація франкомовних держав.

Фінансування проектів здійснює Канадське агентство міжнародного розвитку (CIDA).