Велика Палата Верховного Суду розглянула кримінальну справу за заявою засудженого до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належному йому майна, якого було визнано винним у тому, що він у період з 1999 року до січня 2000 року за попередньою змовою групою осіб у складі банди з метою заволодіння майном потерпілих вчинив шість умисних вбивств, в тому числі вбивство дитини, на території м. Донецька.

Європейський суд з прав людини у справі «Буглов проти України» від 10 липня 2014 року встановив порушення Україною щодо заявника положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Євросуд констатував, що заявник зазнав жорстокого поводження під час його перебування під вартою в міліції. Крім того, національний суд, продовжуючи тримання заявника під вартою, не вказав будь-яких причин для такого продовження. Зрештою, судді у Страсбурзі дійшли висновку про відсутність вагомих підстав для перегляду у місці обмеження свободи кореспонденції заявника, адресованої Європейському суду з прав людини, а також про надмірність покарання заявника за порушення правил її пересилання.

З огляду на рішення ЄСПЛ заявник просив у Великої Палати Верховного Суду скасувати рішення судів, ухвалених в його кримінальній справі, а саму справу закрити.

Велика Палата Верховного Суду відмовила у задоволенні такої заяви. Судді дійшли висновку, що повторний розгляд справи не є адекватним способом поновлення прав заявника, порушення яких визнані ЄСПЛ, оскільки такі порушення не є наслідком судових рішень, ухвалених на національному рівні і щодо скасування яких заявник звернувся до Верховного Суду.

Було встановлено, що заявник більше не зазнає негативних наслідків, оскільки вони відбувались в період 2000 – 2002 років. Крім того, за ці порушення конвенційних прав заявнику була присуджена компенсація моральної шкоди у розмірі 12 000 євро.

На виконання рішення ЄСПЛ Україна вже запровадила нове правове регулювання, що здебільшого вирішує проблеми забезпечення прав ув’язнених осіб, запобігає фактам жорстокого поводження із затриманими, втручання у таємницю їхнього листування, а також гарантує право на свободу й особисту недоторканість встановленням порядку продовження строків тримання під вартою.

В основі визнаних ЄСПЛ порушень прав заявника хоч і лежали процедурні помилки чи недоліки, однак вони не ставлять під серйозний сумнів результат кримінального провадження на національному рівні.

Велика Палата Верховного Суду врахувала Рекомендацію № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після ухвалення рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року. Судді дійшли висновку, що не в усіх справах, в яких ЄСПЛ встановив порушення Конвенції 1950 року, є підстави для скасування рішень національних судів і повторного перегляду кримінальних справ.

За повідомленням прес-служби суду