Суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва – Коваленком Ігорем Володимировичем закінчено розгляд кримінального провадження і ухвалено вирок відносно громадянина Г., 1983 року народження, уродженця м. Миколаєва, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 11.07.2014), тобто нез’явленні вчасно на службу без поважних причин понад один місяць, вчиненого особою, яка є військовослужбовцем.

Так, відповідно до вироку суду, Г. будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за мобілізацією на посаді пекаря хлібопекарні господарчого взводу роти матеріального забезпечення військової частини А4465 (польова пошта  В2137), яка дислокується за адресою: м. Миколаїв, вул. Аеродромна, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, ст.ст. 1, 3, п. 8 ст. 6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», п.п. 4, 7, 12,18, п. 2 ст. 82, ст.ст. 83, 122, 173 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України», затвердженого Указом Президента України № 1153\2008 від 10.12.2008, Указу виконуючого обов’язки Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» затвердженого Верховною Радою України № 1126-VII, ст.ст. 1, 4, ч. 8, ст. 5 ч. 1, ст.ст. 10, 11, ст. 22 ч. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», 15.07.2014 о 08 год. 00 хв., діючи умисно, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов’язків проходження військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з’явився вчасно на службу у разі звільнення до військової частини А 4465 (польова пошта  В2137), яка дислокується за адресою: м. Миколаїв, вул. Аеродромна, та ухилився від проходження військової служби до 17.07.2017 проводячи час на власний розсуд, не пов’язуючи його з виконанням обов’язків військової служби. 

Обвинувачений визнав себе винним повністю і не оспорюючи фактичних обставин пред’явленого обвинувачення показав, що 01.04.2014 у зв’язку із мобілізацією був призваний на військову службу, яку проходив у військовій частині А4465 в м. Миколаєві. У зв’язку із  тяжкими сімейними обставинами, а саме  захворювання матері на верекоз та  інвалідністю батька, так як він  був сліпим, і погіршенням його  стану здоров’я, а його сестрі необхідно було терміново  їхати  до Криму, де вона проживала із своєю сім’єю, звертався як до безпосереднього командира, командира військової частини та військового комісара, щоб йому надали можливість доглядати за  батьками, які є особами похилого віку, та допомагати їм по господарству по догляду за худобою, але його  прохання  вирішено не було. Крім того,  при призові на військову службу у військовому комісаріаті повідомили, що призивають лише на 45 суток.  Так як,  вирішенню його сімейних проблем особливої уваги не було приділено,  отримавши 14.07.21014 від свого безпосереднього командира усний дозвіл на  звільнення від військових обов’язків на один день,  вибув за місцем свого проживання де перебував до  17.07.2017, після чого добровільно прибув до військової частини. У вчиненому щиро кається.

Суд визнав Г. винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 11.07.2014), тобто нез’явленні вчасно на службу без поважних причин понад один місяць, вчиненого особою, яка є військовослужбовцем та призначив йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням на строк 1 (один) рік.

Вирок суду направлено до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень  (справа № 489/3741/17).

Зазначимо, що вирок суду не набрав чинності.

За повідомленням прес-служби суду