Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська гр. А. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2  КК України, та призначено йому покарання у вигляді 5 (п’яти) років позбавлення волі з конфіскацію 1/2 частини особисто належного йому майна.

        Також, на підставі ст. 54 КК України гр. А позбавлено спеціального військового звання – підполковник.

        Обвинувачений гр. А. вину у інкримінованому злочині по обом епізодам не визнавав, та, незважаючи на позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення по епізоду від 25.12.2014 року за встановленими судом обставинами, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.

     Сторона обвинувачення не довела винуватість гр. А у вчиненні кримінального правопорушення, предбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України по епізоду від 23.12.2014 року стосовно потерпілого гр. Б поза розумним сумнівом. За даним епізодом згідно показів потерпілого гр. Б. він повідомив правоохоронні органи про передачу грошових коштів обвинуваченому гр. А., вже після даного факту, речових доказів і документів на підтвердження вчинення обвинуваченим злочину, жодних об'єктивних даних про скоєння цього злочину гр. А органом досудового розслідування суду надано не було, таким чином державним обвинуваченням не надано суду належних доказів в розумінні ст.ст. 84,85 КПК України. А покази потерпілого гр. Б не можуть бути єдиним безсумнівним підтвердженням вчинення злочину гр. А, оскільки не підтверджені іншими належними та допустими доказами та не доводять винуватість гр. А "поза розумним сумнівом". Отже, з об’єму обвинувачення гр. А виключено окремий епізод від 23.12.2014 року, за яким винуватість не доведена. 

За повідомленням прес-служби суду