Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області звертає увагу видання 368.media на неприпустимість маніпулювання інформацією

24 квітня 2018, 15:27

18 квітня 2018 року на інформресурсі 368.media (https://368.media/2018/04/18/sud-oshtrafoval-soobshhnika-eks-sotrudnika-voenkomata-v-slavyanske-pomogavshego-uklonistam/) було розміщено статтю під назвою, мовою оригіналу,: «Суд оштрафовал «решалу» из военкомата в Славянске».

З метою усунення будь-яких непорозумінь та перекручування реальних подій, суд повідомляє:

30 березня 2018 року Слов’янським міськрайонним судом Донецької області проголошено вирок, відповідно до якого затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Визнано обвинуваченого винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 , ч. 2 ст. 190 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання обвинуваченому у виді штрафу у розмірі сімсот п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 12 750 грн. 00 коп..

Суть кримінального правопорушення полягала в тому, що обвинувачений та його знайомий, який колись працював у військкоматі, запропонували призовникові за гроші уникнути проходження служби у збройних силах України. Завдяки правосвідомості призовника та роботі правоохоронних органів злочинну діяльність вказаних осіб було викрито та припинено.

Як вбачається із змісту вироку засуджений не працює у військовому комісаріаті. Даних про те, що він коли –небудь працював у вказаному закладі або має до нього будь-яке відношення, матеріали справи не містять.

Судом, зокрема, було встановлено що вчинення злочинів відбулося за попередньої змови обвинуваченого із особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, який у період з 1993 по 2004 рік проходив військову службу на різних посадах у Слов'янському об'єднаному міському військовому комісаріаті Донецької області.

Вказану інформацію оприлюднено у ЄДРСР(єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73109275).

Вирок суду на теперішній час не набрав законної сили.

У провадженні суду на сьогодні є кримінальне провадження щодо обвинувачення іншої особи за тими ж статтями КК України . Разом з тим, зважаючи на відсутність вироку суду, яким було встановлено винність цієї особи, суд не може однозначно стверджувати, що в провадженні суду є кримінальне провадження стосовно особи, яка фігурує у вироку суду від 30 березня 2018 року, як «особа, яка у період з 1993 по 2004 рік проходив військову службу на різних посадах у Слов'янському об'єднаному міському військовому комісаріаті Донецької області».

 З огляду на зміст статті під назвою мовою оригіналу: «Суд оштрафовал «решалу» из военкомата в Славянске», суд вважає за необхідне повідомити наступне.

 

Так у статті відсутні реквізити судового рішення, на яке посилається її автор, однак саме за змістом статті, а також у зв’язку з тим, що будь-яких інших справ за вказаних обставин у суді не має, та відповідних рішень судом не виносилося, можна стверджувати, що мова йдеться саме про вирок суду від 30 березня 2018 року.

Перш за все звертає на себе увагу назва статті. Слово «решала» є сленговим та використовується у розумінні «людина, яка може вирішити проблему, завдяки своїм зв’язкам та посаді». Тобто автор відразу повідомляє читачам інформацію, яка не відповідає дійсності, і викладена щонайменш некоректно, оскільки вироком суду не встановлено, що засуджений коли –небудь працював у вказаному закладі або має до нього будь-яке відношення. Такої інформації не містять і матеріали справи.

У першому реченні абзацу першого статті автор повідомляє: «Сообщник бывшего сотрудника Славянского объединенного городского военного комиссариата Донецкой области заключил сделку с правосудием и отделался смешным штрафом за помощь призывникам в уклонении от срочной службы».

Слід зауважити, що такого поняття як «сделка с правосудием»( угода з правосуддям) чинний КПК України не містить взагалі. Дійсно нормами КПК України передбачено можливість укладення угод (Глава 35. Кримінальне провадження на підставі угод), Такі норми регламентують порядок укладення, зокрема, угоди про визнання винуватості між прокурором(як стороною обвинувачення) та підозрюваним(обвинуваченим). Роль суду в такому випадку полягає у перевірці правомірності укладення такої угоди, відповідності її вимогам чинного законодавства. Отже зазначення у статті, що обвинувачений уклав угоду із правосуддям із додаванням вислову «отделался смешным штрафом», до того ж після такої «гучної»назви статті, для пересічного громадянина, необізнаного у тонкощах кримінального процесу, звучить неконкретно, двояко та з врахуванням вищевказаної назви статті може бути витлумачено неоднозначно.

Вислів у статті «отделался смешным штрафом» можна було б розцінити як оціночне судження автора, однак, на сьогодні незважаючи на інфляційні процеси, які досить активно знецінили грошову одинцю в країні, суму у 12750 грн. для м. Слов’янська назвати «смішною», це фактично посміятися над статками більшості жителів міста.

Також хочеться звернути увагу та те, що автор у статті неодноразово вказує, що особа, засуджена за вироком суду від 30 березня 2018 року, діяла у зговорі із колишнім працівником військкомату, однак у статті не зазначено, що ця особа працювала у період часу з 1993 року по 2004 рік, тобто 14 років тому.

Цей момент є досить суттєвим, оскільки в сукупності із інформацією, яка випливає із назви статті та її першого абзацу, можна зробити висновок, що ця особа звільнена саме внаслідок подій, які встановлені вироком суду, що не відповідає дійсності

Слід наголосити, що за наступним змістом, у статті повідомляється інформація, яка дійсно міститься у вироку суду, при цьому зазначено, що обвинувачений уклав угоду із слідством( аж ніяк не з правосуддям), зазначається реальна сума штрафу – 12750 грн.. На зауваження заслуговує лише відсутність відомостей про те, що на час публікації автором не зазначено, що вирок суду не набув законної сили, та те, що за відсутності обвинувального вироку, відомості про те, що матеріали у відношенні іншого фігуранта у справі знаходяться у провадженні суду – є лише припущенням автора.

З огляду на викладене, можна сказати, що застосований своєрідний засіб привернути увагу читача, в якому великим літерами у назві повідомляється неправдива інформація, після чого у першому абзаці подана перекручена інформація, яка формує негативне відношення до суду(«заключил сделку с правосудием и отделался смешным штрафом за помощь призывникам в уклонении от срочной службы»), а також створює образ «міфічного працівника військкомату, якого швидко звільнили, у зв’язку із неправомірною поведінкою»(бывшего сотрудника Славянского объединенного городского военного комиссариата Донецкой области, без зазначення часу роботи такого працівника), і після чого тільки подається переказ реального змісту вироку суду. І все це без посилання на інформресурс першоджерел.

Хочеться наголосити на тому, що саме зміст вироку Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2018 року відкриває зовсім інший пласт проблем суспільства, і слугує своєрідним попередженням пересічним громадянам щодо сумних наслідків порушення вимог чинного законодавства, за якими людина не тільки може бути піддана кримінальному переслідуванню з боку держави, а й постраждати від дій шахраїв. Проте, ця тема автора не зацікавила, і тому, вона була перетворена на іншу «більш затребувану в суспільстві», якої насправді у цій конкретній ситуації немає.

Підсумовуючи викладене, можна прийти до висновку, що ця стаття є сумним прикладом маніпулювання фактичними даними, адже перше що побачить читач є назва статті та перший абзац, і саме в них інформація щодо обставин, встановлених вироком суду подана спотвореною та викривленою.

Подана у такій спосіб інформація не відповідає дійсному положенню речей – вона спотворена, і не дає розуміння ні суті справи взагалі, ні реалій чинного законодавства.. Це призводить лише до того, що у суспільстві формується «правовий нігілізм» - деформаційний стан правосвідомості суспільства, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій.

Свобода ЗМІ, яка є невід’ємною складовою свободи вираження поглядів, має виняткове значення для суспільства, що базується на верховенстві права. Однак це право не є абсолютним, а особливо в площині здійснення судочинства. Таке право має бути збалансоване з іншими правами людини.

Одним із міжнародних стандартів, на якому базується взаємодія між судами та ЗМІ, є публічне здійснення правосуддя. Відповідно до принципу публічного здійснення правосуддя, громадськість має право бути поінформованою через медіа про стан організації судочинства, а суди зобов’язані забезпечити доступ журналістів та інших представників ЗМІ на судові процеси. Отже журналісти та ЗМІ мають право збирати та поширювати серед широкого загалу інформацію про діяльність судової гілки влади та про розгляд справ у судах. За ними визнається право повідомляти не лише нейтральну інформацію а й критичні висловлювання про перебіг судового процесу. При цьому інформування  може відбувати не лише тоді, коли розгляд справи завершено і рішення суду оприлюднено, а й до початку судового розгляду і під час судових слухань. В той же час важливо, щоб ЗМІ відповідально ставилися до висвітлення судових процесів та не виходили за встановлені межі.

Журналісти у своїй діяльності мають дотримуватися принципу інформативних відносин, що передбачає: повноту інформації, об’єктивність, врахування вимог законодавства.

За повідомленням прес-служби суду